Читать книгу Легкий спосіб кинути курити - Аллен Карр - Страница 8

Я зацікавився цією темою, як вже пояснював раніше, через свою власну залежність від куріння. Те, що мені врешті-решт вдалося позбутись її, – диво. Раніше всі спроби супроводжувалися тижнями чорної депресії. Траплялися й такі періоди, коли я був відносно веселим, але наступного дня пригнічення поверталося. Мій стан був схожий на спробу вилізти зі слизької ями, коли відчуваєш, що ти вже нагорі, бачиш сонячне світло, а потім раптом знов зсуваєшся донизу, на дно. Врешті-решт ви прикурюєте цигарку – на смак вона жахлива – та намагаєтесь розібратися, чому змушені це робити.

Ось одне з питань, що його я завжди ставлю пацієнтам до початку консультації: «Ви хочете кинути курити?» У якомусь розумінні це дурниці. Усі курці (разом з членами організації FOREST) залюбки позбавилися б вiд шкідливої звички. Якщо ви спитаєте найзатятішого курця: «Якби ви змогли повернутись в той час, коли ще не стали залежати від цигарок, але з тим знанням, що маєте зараз, чи почали б тоді курити?», «Звичайно ж, ні», – відповість будь-хто.

Дізнайтеся у найбільш затятого курця – кого-небудь, хто не вважає, що куріння шкодить його здоров’ю, кого не турбує громадський осуд і хто може собі це дозволити (а таких людей сьогодні не так вже й багато): «Ви заохочуєте своїх дітей курити?» «Звичайно ж, ні», – відповість будь-хто.

Усі курці відчувають, що ними володіє щось диявольське. На самому початку куріння це твердження: «Я кину, але не сьогодні, а завтра». У результаті ми досягаємо тієї фази, коли вважаємо, що не маємо сили волі або що в цигарцi є дещо необхідне для того, щоб насолоджуватися життям.

Як я вже казав, проблема полягає не в тому, щоб пояснити, чому кинути курити легко, а в тому, щоб зрозуміти, чому це важко. Насправді реальна проблема – це усвідомити, чому більшість людей взагалі починають курити або чому в певні моменти часу понад 60 % населення світу було курцями.

Увесь процес куріння – це надзвичайна загадка. Єдина причина, чому ми взагалі беремо в ньому участь, – тисячі людей, що вже втягнуті у цей процес. При цьому кожен із них шкодує, що взагалі почав курити, та переконаний у тому, що куріння є марнуванням часу й грошей. Проте, дивлячись на курців, нам важко повірити, що вони не отримують задоволення від тютюну. Ми пов’язуємо куріння зі світом дорослих і тому старанно трудимось, щоб захопитись ним. Потім все життя розповідаємо дітям, що курити не треба, а самі намагаємось позбутися цієї шкідливої звички.

Почавши курити, ми постійно сплачуємо шалені гроші. Пересічна особа, яка викурює 20 цигарок на день, за життя витрачає на них п’ятдесят тисяч фунтів стерлінгів. Що ми робимо з цими грошима? (Не було б дуже погано, якби спустили їх у каналізацію.) Використовуємо їх для систематичного заповнювання власних легень канцерогенними смолами, поступово забиваючи та отруюючи свої кровоносні судини. Щодня спонукаємо кожний м’яз і орган нашого тіла зазнавати кисневого голодування, стаючи дедалі більш млявими. Довічно засуджуємо себе до огидного сморідного подиху, потемнілих зубів, прокуреного одягу, смердючих попільниць і затхлого запаху тютюну. Це одвічне рабство. Половина життя триває в обставинах, коли суспільство забороняє нам курити (церкви, лікарні, школи, вагони метро, театри тощо) або коли намагаємось скоротити кількість цигарок чи кинути курити, почуваючи себе позбавленими чогось. Інша половина існування триває в обставинах, в яких нам дозволено курити, але ми б самі дуже хотіли, щоб було заборонено. Дуже дивне хобі: займаючись ним, ви хочете припинити, а коли не займаєтесь – мрієте про нього. Це – життя, коли половина суспільства ставиться до вас як до прокаженого, та жахливішим за все є те, що подібне існування вибирає розумна та раціональна людина. Курець зневажає себе кожного загальнонаціонального дня боротьби з курінням, щоразу, коли він випадково читає попередження Міністерства охорони здоров’я, коли проходять кампанії боротьби з раком або неприємним подихом, щоразу, коли в нього знов заболить десь у грудях, щоразу, коли виявляється єдиним курцем у компанії некурців. Змушений завжди жити зі свідомістю, затьмареною почуттям провини та страху, що він отримує натомiсть? АБСОЛЮТНО НІЧОГО! Задоволення? Насолоду? Розрядку? Підтримку? Усе це – омани, якщо ви тільки не вважаєте приємним носіння тісного взуття, аби отримати задоволення, коли його знімете!

Як я вже зазначав, головна проблема – спробувати зрозуміти не тільки те, чому курцям важко кинути курити, але й чому людина взагалі курить.

Можливо, ви скажете: «Добре, мені все це відомо, але коли захоплюєшся, відвикнути стає дуже важко». Та чому позбавитись такої шкідливої звички так непросто і чому ми маємо кинути курити? Курці шукають відповідь на ці запитання все своє життя.

Дехто вважає, що процес відвикання від нікотину супроводжується нестерпними муками. Насправді, самі по собі фізичні страждання настільки слабкі (див. розділ 6), що більшість курців прожили життя та померли, навіть не усвідомлюючи, що вони – наркомани.

Дехто впевнений, що цигарки роблять їм приємність. Неправда. Вони бруднi й огиднi. Спитайте будь-якого курця, який вважає, що курить тільки тому, що отримує задоволення від тютюну: якби він не зміг купити свою звичну марку цигарок, а дістав би лише ті, які зазвичай вважає огидними, – він кинув курити? Курці скоріше куритимуть стару мотузку, ніж зовсім не куритимуть! Та задоволення не має нічого спільного з цим. Мені подобаються омари, але я не вважаю за потрібне постійно мати при собі двадцять штук. У житті багато справ, які приносять нам задоволення, але ми не відчуваємо себе позбавленими чогось або нещасними, коли не займаємось ними. Інші шукають психологічні причини – «фрейдистський синдром», «дитина біля материнських грудей». Щоправда, все навпаки. Зазвичай починаємо курити, демонструючи, що виросли та змужніли. Але якби нам довелося смоктати на публіці соску, то ми померли б від сорому.

Дехто, навпаки, бачить образ мачо, який видихає дим чи вогонь крізь ніздрі. Цей аргумент також нічим не обґрунтований. Цигарка, що горить у вусі, здасться смішною. Але вдихання канцерогенних смол у свої легені набагато смішніше.

Дехто каже: «Це лише те, чим я займаю руки!» Але тоді навіщо закурювати цигарку?

«Це лише смакове задоволення». Навіщо закурювати цигарку?

«Це приємне відчуття диму в легенях». Але то жахливе відчуття – воно називається задухою.

Багато хто вважає, що куріння знімає нудьгу. Це теж ілюзія. Нудьга – це емоційний настрій, а в тютюні немає нічого втішного. Для мене приводом для куріння протягом тридцяти трьох років було власне переконання в тому, що цигарка розслаблює, надає впевненості та мужності. При цьому я знав, що вона вбиває мене і коштує цілого статку. Чому ж не пішов до лікаря і не попросив його виписати інший засіб, що допоміг би розслабитися, надав би впевненості та мужності? Я не звернувся до фахівця, оскільки знав, що він обов’язково запропонує дійсно альтернативний засіб. А те,

що вважалось причиною куріння, було лише виправданням.

Деякі курці стверджують, що курять тільки тому, що так роблять їхні друзі. Чи дійсно ви настільки дурні? Якщо так, то моліться, аби ваші друзі не почали відрізати собі голови, щоб зцілитися від головного болю!

Більшість людей, що замислюються про це, врештi-решт доходять висновку, що куріння – просто звичка. Це не є справжнім поясненням, але, якщо не брати до уваги всі звичні раціональні аргументи, воно здається єдиним, та, на жаль, однаково нелогічним. У своєму житті ми щодня змінюємо звички, хоча деякі приносять нам задоволення. Просто наш мозок добре промитий, щоб ми повірили в те, що куріння є навичкою, а відмовитись від неї дуже складно. Чи дійсно важко позбутися звикання? У Великій Британії прийнято водити машину з лівого боку дороги. Проте в Європі або Сполучених Штатах ми одразу перелаштовуємось без будь-яких великих проблем. Твердження, що звільнитися від звичок важко, – очевидна омана. Насправді, ми щодня набуваємо навичок та позбуваємось їх.

Отже, чому вважається, що нелегко відмовитись від того, що має жахливий смак, вбиває нас, коштує цілий статок, є мерзенним та огидним, чого ми б залюбки позбулися, і все, що потрібно, – припинити робити це? Відповідь проста: куріння – не звичка, а НІКОТИНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ! Тому нам здається, що позбутись її дуже складно. Можливо, ви думаєте, що дане твердження допомагає зрозуміти, чому кинути курити важко. Але це пояснює, чому більшість курців так вважає. Річ у тім, що вони не розуміють природу наркоманії. Основна причина полягає в тому, що тютюнозалежні люди переконані в тому, що вони отримують справжнє задоволення або підтримку від куріння, та вважають, що принесуть справжню жертву, якщо кинуть курити.

У мене є добрі новини: як тiльки ви зрозумієте нікотинову залежність та справжні її причини, то кинете курити «на рахунок три». Через три тижнi ви будете дивуватись, чому курили так довго і чому не можете переконати інших курців у тому,

ЯК ЧУДОВО БУТИ НЕКУРЦЕМ!