Читать книгу Ось я - Джонатан Сафран Фоєр - Страница 14

Ентитем

[31]

Ні Джулія, ні Джейкоб точно не знали, що відбувалося протягом двох тижнів після того, як вона знайшла телефон: до чого вони дійшли, про що натякали, говорили, про що просили. Жоден із них не знав, що було справжнім. Здавалося, ніби всюди – емоційне мінне поле; вони рухалися навшпиньки крізь години та кімнати з великими навушниками, приєднаними до чутливих металодетекторів, які відшукували сліди загублених почуттів, навіть якщо ціною цього процесу було блокування решти життя.

За сніданком, що телевізійній аудиторії міг би здатися щасливим, Джулія сказала до відчиненого холодильника: «У нас постійно закінчується молоко», а через свої навушники Джейкоб почув: «Ти ніколи достатньо не піклувався про нас», однак він не звернув увагу, коли Макс попросив: «Не приходьте завтра на конкурс талантів».

А наступного дня в Максовій школі, вимушений ділити тісний простір ліфта разом із нею, Джейкоб промовив: «Кнопка “Зачинити двері” навіть не приєднана ні до чого. Чистісінька психологія», а крізь свої навушники жінка почула: «Давай врешті покінчимо з цим». Вона не зчулася, як сама додала: «Я думала, все – чистісінька психологія», що в Джейкобових навушниках прозвучало як: «Всі ці роки терапії… а ми так мало знаємо про щастя». Чоловік не помітив, як знову сказав: «Всюди ця чистісінька психологія». Мабуть, задоволений батько в, мабуть, не розбитій сім’ї зайшов у ліфт і запитав Джейкоба, чи той збирався натискати кнопку «Відчинити двері».

Усе це бродіння навшпиньки, надтлумачення слів і уникання одне одного не було мінним полем. Це було поле бою Громадянської війни. Джейкоб колись узяв Сема до Ентитема, як колись привозив його Ірв. І чоловік виголосив таку саму промову про те, як почесно бути американцем. Сем знайшов у землі кулю. Зброя Джейкоба та Джулії була зарита й така ж несмертельна, як ці кулі – артефакти давніх битв, її спокійно можна було оглядати, досліджувати та навіть оцінювати. Якби вони тільки знали, що її не варто боятися.

Їхні домашні ритуали устаткувалися таким чином, що уникання одне одного проходило легко та непомітно. Джулія приймала душ, Джейкоб готував сніданок. Вона подавала на стіл, він приймав душ. Він слідкував, щоб діти ретельно почистили зуби, вона розкладала чистий одяг на ліжка, він затверджував вміст шкільних портфелів, вона перевіряла прогноз погоди та вибирала відповідний верхній одяг, він колупався з «гієною Едом» (півроку, коли надто холодно, він її прогріває, а інші шість місяців спеки – охолоджує), вона виводила хлопців надвір і з вулиці Ньюарк дивилася, чи згори не їдуть машини, а він здавав назад.

Вони знайшли місця десь спереду, Джейкоб поклав сумку та пішов по каву, а потім стояв із нею біля входу та чекав, доки за три хвилини піднімуть завісу. Десь на половині досить безталанного виконання дівчиною пісні «Let It Go» («Відпусти») Джейкоб прошепотів біля вуха Джулії: «Хай би вже відпустила». Відповіді не було. Групка хлопців відтворила сцену з «Аватару». Те, що приблизно нагадувало дівчину, намагалося за допомогою різних видів пасти пояснити, як працює євро. Ні Джейкоб, ні Джулія не подали виду, що не знали, яким буде Максовий виступ. Ні він, ні вона не могли стерпіти сором за надмірну заклопотаність власними образами, щоб приділити увагу своїй дитині. І також не могли стерпіти сором за те, що хтось із них краще справляється з батьківськими обов’язками, ніж інший. Кожен собі здогадувався, що Макс міг би показувати трюк із картами, якого його навчив фокусник на сороковий день народження Джулії. Дві дівчини виконували цю штуку з чашкою та співали «When I’m Gone» («Коли я піду»), а Джейкоб прошепотів: «То йди вже».

– Що?

– Ні, я про неї, про співачку.

– Поводься гарно.

На завершення вчителі музики й акторської майстерності гуртом видали досить прилизану версію першої пісні з «Книги мормона»[32], де вони втілюють свої мрії в життя та підтверджують, чому мріють саме про це. Багато оплесків, коротенькі слова подяки від директора, й діти розійшлися по класах.

Вони з Джейкобом мовчки йшли до машини. Про конкурс талантів удома не згадували. Макс злякався? Чи подумав, що в нього немає жодного таланту? Що означала його відмова виступити: акт агресії чи крик про допомогу? Якби вони підняли хоч одне з цих питань, він наголосив би на тому, що казав їм не приходити.

Три вечори по тому, коли Джейкоб лягав до ліжка, вичекавши необхідний час, Джулія все ще читала, тож він сказав: «Ой, я дещо забув» і повернувся до нечитання газети під час неперегляду нової серії «Батьківщини»[33] і шкодував, як і зазвичай, що Менді Патінкін не старший років на десять – інакше був би викапаний Ірв.

За два дні Джулія зайшла в комірчину, де Джейкоб перевіряв, чи сотні мільярдів атомів випадково не самоорганізувалися в нездоровий перекус за десять хвилин із того часу, як він востаннє дивився. І вона відразу вийшла. (На відміну від Джейкоба, їй ніколи не потрібні були вигадані причини відійти, вона ніколи не «забувала дещо»). Комірчина не входила в число неофіційно зайнятих територій (як, наприклад, місце перед телевізором – Джейкобове, невеличкий кабінет – Джулії), вона була занадто маленька, щоб її ділити на двох.

Десятого дня Джейкоб зайшов до ванної кімнати та побачив там Джулію, вона обтиралася після ванни. І раптом вона закрилася рушником. Він сотні разів бачив, як вона виходить із ванни, бачив, як виходили з її тіла троє дітей. Тисячі разів дивився, як вона одягається та роздягається, двічі – в готелі в Пенсильванії. Вони кохалися в найрізноманітніших позах, бачили кожну частинку тіла одне одного. «Вибач», – промовив він, не зовсім розуміючи, за що вибачався, тільки знав, що майже наступив на міну.

Або натрапив на артефакт давньої битви, який, певне, можна було спокійно оглядати, досліджувати, навіть оцінювати його.

А що якби він не перепросив і не вийшов, а запитав би в неї, чи потреба закриватися від нього нова, чи стара, але з новим обґрунтуванням?

Коли лінію оборони Роберта Едварда Лі в Пітерсбурзі розірвали й евакуація Річмонда стала неминучою, Джеферсон Девіс наказав, щоб скарбівню конфедератів також перевезли. Її транспортували потягами, потім возами під наглядом багатьох очей, багатьох рук. Армія Півночі прокладала шлях вперед, конфедерати програвали, а місцезнаходження п’яти тонн золотих злитків залишалося загадкою, хоча припускають, що їх десь поховали під товщею землі.

31

Ентитем – битва при Ентитемі – найкровопролитніша одноденна битва в американській історії, що відбулася 17 вересня 1862 року між федеральною армією та армією Конфедерації.

32

«Книга мормона» – мюзикл, що отримав нагороду «Тоні» як найкращий мюзикл 2011 року за релігійну сатиру, найкращу режисуру та музику.

33

«Батьківщина» – американський політичний трилер, створений каналом «Showtime», що стартував у 2011 році. В основі сюжету – викриття ЦРУ тероризму, що зображено з перспективи особистих історій працівників розвідуправління.