Читать книгу Іліада - Гомер - Страница 6

ПІСНЯ ШОСТА

Оглавление

390] В відповідь мовив Долон, і коліна у нього тремтіли:

391] «Багатьма обіцянками звів мене з розуму Гектор – 392] Подарувать обіцяв колісницю, оздоблену міддю, 393] З однокопитими кіньми славетного сина Пелея 394] І наказав мені в темряві ночі, що швидко минає, 395] Близько пройти до ворожих мужів і потай розвідать – 396] Охороняють швидкі кораблі вони, як і раніше,

397] Чи, вже приборкані рук наших силою, тільки про втечу 398] Радяться поміж собою і варти нічної не хочуть 399] Більше виконувать, втоми вагою пригнічені тяжко». 400] Так, усміхнувшись, йому відповів Одіссей велемудрий: 401] «Справді-бо, серце твоє великих дарів забажало: 402] Коней баских Еакіда відважного, їх-бо несила 403] Смертним приборкати людям або запрягти в колісницю 404] Всім, крім Ахілла, якого безсмертна родила богиня. 405] Ти мені от що скажи, та розказуй одверто і щиро. 406] Гектора де ти, йдучи, залишив, поводатаря люду? 407] Де його зброя лежить бойова, де поставлено коней? 408] Де у троян вартує сторожа і де спочиває? 409] Що замишляють вони – чи тут залишатися й далі 410] Мають біля кораблів недалеко, а чи незабаром 411] В місто вернутись збираються, воїв здолавши ахейських?» 412] Відповідаючи, так промовив Долон, син Евмедів: 413] «Все це по правді тобі розкажу я одверто і щиро. 414] Скликав таємно старійшин усіх і порадників Гектор 415] Радити раду аж біля надгроб'я божистого їла, 416] Далі від шуму. А варти, якої питав ти, герою, 417] Власне, немає окремої, щоб стерегти увесь табір, 418] А при вогнях, що в потребі своїй розпалили трояни, 419] Стану пильнують вони й один одного всі окликають, 420] Щоб не заснути. Одні лиш славетні союзники їхні 421] Сплять, доручивши троянам спокою свого пильнувати, 422] Бо ні дітей поблизу, ні дружин тут їхні* немає». 423] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий: 424] «Як же союзники сплять і трояни, впокірники коней, – 425] Разом чи нарізно? Все говори, щоб я знав достеменно». 426] В відповідь знову до нього промовив Долон, син Евмедів: 427] «Все це по правді тобі розкажу я одверто і щиро. 428] Понад затокою кари стоять, криволукі пеони, 429] Далі – лелеги, кавкони, за ними – пелазги божисті; 430] А біля Тімбри – лікіян загони, місян гордовитих, 431] Ще й конеборних фрігіян і далі – меонів комонних. 432] Але навіщо про кожен загін вам питати окремо? 433] Хочете ви до троянського стану пробратись таємно, 434] То он, оподаль од інших, фракійці, недавно прибулі. 435] А на чолі у них Рес, державець їх, син Ейонея. 436] Бачив чудових на вигляд я коней його величезних. 437] Снігу біліші вони, бистротою до вітру подібні; 438] Злотом і сріблом оздоблена в нього уся колісниця; 439] Ще й золотеє озброєння пишне, аж глянути любо, 440] Він із собою привіз; але не мужам смертнородним, 441] Тільки безсмертним богам те озброєння личить носити. 442] Отже, тепер мене до кораблів поведіть бистрохідних,

443] Чи залишіть мене тут, окови наклавши безжальні, 444] Щоб, повернувшись, могли ви наочно самі перевірить, 445] Правда все те, що я вам говорив тут, чи, може, неправда».

Іліада

Подняться наверх