Читать книгу Голова Якова - Любко Дереш - Страница 33

«Умру смешно». Згадалася дівчина з моргу.

Згадався похорон.

Згадалася симфонія. Згадалася Ірена. От же, ти, Ірено!

Згадався брат з його небезпечними ідеями, згадався хрест, і коло, і свастика. Згадався літак і тіло в моргу.

Тепер він знав ім’я власника ноги, на якій була та смішна наколка. Його звали Сунь-Цзи, він був майстром стратегії.

Яків згадав, за чим він прийшов у ванну, і почистив зуби. Бадьорись, Євлампіє, сьогодні знову день для чуда.