Читать книгу Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі - Сборник - Страница 48

Під Києвом заліг змій, і жителі села Трипілля і міста Києва по черзі повинні були давати дітей на з’їдання цьому змію. От прийшла черга до київського князя, щоб він дав свою дочку. Дійсно, він нічого не зміг зробить і видав дочку. Але змій її не з’їв, так як вона була красива і сподобалась йому.

Вона ж дізналась, як можна вбити цього змія, написала записку, прив’язала до голуба і відправила в Київ. В Києві кузнеці Дем’ян і Кузьма викували великого плуга, запрягли у цього плуга змія і почали ним орати.

Під час оранки плуг викидав такі великі скиби, що перетворював їх у вали. Звідси і пішла назва Змієві вали. Він дійшов до Трипілля, страшенно втомився і почав пити воду з річки та й випив. Залишився струмок, який став називатись Стугна, через те, що він напився води і здихав, стогнучи.