Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 15

Я тепер зрозумів, чому мені завжди хитро й хижо посміхався наша гардеробниця!..

Вона брала у мене пальто або куртку і завжди посміхався у весь рот, оголюючи фарфоро-фаянсові ікла.

Адже раніше у мене була погана звичка залишати в кишені дріб'язок…

І от один раз я чітко знав, що у мене є дрібниця на метро і автобус.

Як завжди я взяв у гардеробі пальто, а гардеробниця як завжди підозріло посміхнулася…

Ось я підходжу до метро, суну руку зазвичай дзвінкий дрібницею кишеню, а дрібниці-то і не вистачає!..

Тоді я вирішив ще раз перевірити гардеробщицу.

І знову її крисятництво повторилося.

Тепер вже з упевненістю я конкретно поговорив з гардеробницею…

Вона відразу затріпотіла і написала заяву про звільнення за власним бажанням. А мені нічого не залишалося, як повісити веселе оголошення в роздягальні:

«Прохання не залишати в кишенях цінні речі, тому що гардеробниця із зарплатою 2000 рублів за себе не відповідає!»..