Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 21
Клята москальска мова?
Буйок з ріжками
Оглавление…«Гойдається на море буй…
…До нього пливе якийсь …дядько…
…Він довго плавав у буя…
…Але не знайшов там …ні… кого»…
Цього літа я був на практиці на Чорному морі, між Геленджик і Новоросійськом.
І ось, як-то у вихідний катаюся в бухті на водному велосипеді з подругою… Велосипед взяв напрокат на пляжі.
Сонце засліплює, відбиваючись від морської поверхні. Вода – смарагдова! Дівчина – в самий раз!… Все по розуму!…
…І потрібно!…
Ми катаємося. Я педалі кручу, кручу зі скрипом. Швидкість невелика, особливо проти хвилі важко йти…
Як кінь педальний!
Раптом бачу: якісь хлопчаки, теж на водному велосипеді, наблизилися до іржавої-прержавому буйка з ріжками, порослому мідіями… І буйок до того ж весь у водоростях заплутаний!…
Пацани плавали біля буйка і вже хотіли залізти на нього і пригнати до берега…
І тут у мене всередині все похололо!…
Це була глибоководна магнітна міна, яка з часів війни закріплена на тросі стирчала у воді. Вона призначалася для великих суден і субмарин. А тут після шторму іржавий трос обірвався!…
Я закричав хлопцям, щоб вони негайно відпливли від цього смертоносного «кульки» і терміново відправив їх з моєю подругою на берег, викликати саперів з порту.
А сам повернувся охороняти небезпечну зону, щоб яке-небудь судно не наблизилося і не вибухнуло.
Сапери прибули на катері години через два. Я, звичайно, запарився без води на цьому водному велосипеді. Вітром мене і бомбу віднесло на кілометр в море. Сапери висловили мені подяку за цей «буйок з ріжками».
Вони відтягли його на глибину, подалі від берега, де і підірвали його.
Від вибуху піднявся водяний стовпчик метрів на сто, а хвилі пішли метра в три заввишки, як маленьке цунамі! Але ми це все вже спостерігали з берега. Задоволені й щасливі!
З тих пір я відзначаю цей день як свій другий День Народження!
Орден мені ніхто не дав. Ну, гаразд!… Лише б не було війни!
Коли я отямився, що потрібно здавати взятий напрокат велосипед (а була погодинна оплата і я в заставу залишив паспорт), то виявилося що мені не вистачить грошей заплатити за минулі годинник! І господареві було наплювати на мої розповіді про міну в бухті!
Довелося викликати міліцію, щоб він віддав мені паспорт!…
Ну, гаразд! Лише б не було війни!…
1986 рік
