Читать книгу Противоборчi Сили - Aldivan Teixeira Torres, Daniele Giuffre' - Страница 12

Ніч опускається на гори. Я запалюю вогонь, і його потрiскування заспокоює моє серце. Пройшло два дні, як я піднявся на гору, і це все ж таки здається таким незнайомим для мене. Мої думки блукають і зупиняються на моєму дитинстві: жарти, страхи, трагедії. Я добре пам'ятаю той день, коли я одягнувся як індієць: з луком, стрілою і томагавком. Зараз я знаходжуся на горі, яка стала священною, саме через смерть таємничої мiсцевої людини (шамана племені). Я повинен думати про щось інше, бо страх cковує мою душу. Заглушливi звуки лунають бiля моєї хатинки, і я не маю уявлення що або хто вони. Як хтось може подолати свій страх у такiй ситуацiї? Відповідьте мені, читаче, бо я не знаю. Гора досі мені невідома.

Шум наближається все ближче, і мені нікуди не втекти. Залишити хатинку, було б безглуздим, тому що мене можуть проглотити люти звірi. Мені доведеться зіткнутися з тим, щоб це не було. Шум припиняється i з'являється світло. Це все більше мене лякає. Насмiлившись, я вигукую:

-В ім'я Бога, хто там?

Голос, гуняво та тихенько, відповідає:

- Я хоробрий воїн, який знищив печеру розпачу. Відмовся від своєї мрії, або ти матимеш ту саму долю. Я був маленьким, мiсцевим жителем села, що належить племенi Ксукуру (Xukuru). Я прагнув бути головою свого племені і бути сильнiшим за лева. Тому я звернувся до священної гори, щоб досягти своїх цілей. Я пройшов три випробування, які змусила мене пройти хранитель гори. Однак, увійшовши в печеру, я був поглинений її вогнем, який розбив моє серце і мої цілі. Сьогодні мiй дух страждає і безнадійно застряг на цiй горi. Послухай мене або ти матимеш таку саму долю.

На хвилину, мій голос застряг в горлі, і я не міг відповісти духу мученника. Він залишив притулок, їжу, теплу сімейну обстановку. Менi залишилося два випробування в печерi, печера, яка могла б зробити неможливе можливим. Я так просто не вiдступлю вiд своєї мрії.

-Послухай мене, хоробрий воїне. Печера не виконує дрібних чудес. Якщо я тут, то це з поважної причини. Я не передбачаю матеріальних благ. Моя мрія виходить за рамки цього. Я хотів би розвиватися професійно і духовно. Словом, я хочу працювати над тим, що мені подобається, заробляти гроші відповідально і сприяти своїм талантом для покращення всесвіту. Я так просто не вiдступлю вiд своєї мрії.

Привид відповів:

- Ти знаєш печеру та її пастки? Ти є ніхто інший, як бідний молодий чоловiк, яка не знає про крайню небезпеку в межах того шляху, яким він йде. Хранитель - це шарлатан, який тебе обманює. Вона хоче згубити тебе.

Наполегливiсть примари мене дратувала. Чи, випадком, він знав мене? Бог, у своїй милості, не допустить мого провалу. Бог і Діви Марія завжди були бiля мене. Свідченням цього було різні появи Діви протягом усього мого життя. У " Баченнi медiуму " (книга, яку я ще не опублікував), описана сцена, де я сиджу на лавці на площі, птахи та вітер хвилюють мене, і я глибоко замислююcm про світ і життя вцiлому. Раптом з'явилася фігура жінки, яка, побачивши мене, запитала:

-Чи віриш ти в Бога, сину мій?

Я швидко відповів:

— Безумовно усім своїм єством.

Миттєво, вона поклала руку на мою голову і почала молитися: — нехай слава Божа охопить тебе світлом та надiлить тебе багатьмя дарами.

Кажучи це, вона пішла, і коли я зрозумів, що це, вона вже не поруч мене. Вона просто зникла.

Це було перше явлiння Діви в моєму житті. Знову ж таки, видаючи себе за жебрачку, вона підійшла до мене, питаючи дрiбних грошей. Вона сказала, що вона була фермером але ще не вмйшла на пенсiю. З легкicтю, я дав їй де-кiлька монет, що мав у кишені. Отримавши грошi, вона подякувала менi, і коли я це зрозумів, - вона зникла. Перебуваючи у той момнет на горi, я не мав нi найменшого сумніву, що Бог любить мене, і що Вiн зi мною. Таким чином, я відповів привиду з певнрю грубістю.

— Я не будуть слухати твоїх порад. Я знаю свої межi і свою віру. Iди геть! Йди знайди будинок або ще щось. Залиш мене у спокої!

Світло згасло і я почув шум крокiв, залишаючих мою занедбану хатинку. Я був вільним від привiда.