Читать книгу Шовк - Алессандро Барикко - Страница 16

Цьому чоловікові, найнеприступнішому в усій Японії, котрий розпоряджався всім тим, що світ міг вивезти з острова, Ерве Жонкур розповів, хто він такий. Він говорив рідною мовою, повільно, бо не знав, чи спроможний Хара Кей зрозуміти його. Інстинктивно він вдався до відвертості, нічого не вигадував, не замовчував, просто казав самісіньку правду. Важливіші події та незначні подробиці він викладав рівним голосом, не підкреслюючи їх жестами; з такою меланхолійною, невиразною монотонністю зазвичай читають перелік речей, що вціліли після пожежі. Хара Кей слухав, але на його обличчі не промайнуло навіть тіні якихось емоцій. Японець не зводив очей з вуст Ерве Жонкура, ніби той читав останні рядки прощального листа. Тиша й нерухомість панували в кімнаті, і малопомітний, звичайний рух здався Жонкуру моторошним тільки тому, що він був несподіваним.

Дівчина навіть не поворухнулася, вона лише розплющила очі.

Ерве Жонкур вів далі, не зупинився, але мимоволі глипнув на неї. І що ж він помітив, не припиняючи говорити? Ті очі не мали так званого східного розрізу, а ще її погляд був спрямований, з неприємною гостротою, саме на нього; мабуть, вона так дивилася від самого початку, але з-під вій. Ерве Жонкур, не перериваючи своєї оповіді, зиркнув у другий бік, якомога спокійніше, прагнучи, щоб його голос аніскільки не змінився. Він зупинився, лише коли йому в очі впала філіжанка з чаєм, що стояла перед ним на підлозі. Ерве підняв її однією рукою, підніс до вуст і став повільно пити. Відтак повернув філіжанку на те саме місце та знов заговорив.