Читать книгу Країна музики. Поринемо разом у казку - Анастасія Кушнерук - Страница 2

Розділ 1
Непрошений гість

Оглавление

Колись давним -давно, коли ще ніхто не знав про порядок нот і про те, як з їхньою допомогою можна творити музику, жив собі хлопчик, якого звали Композитор. У нього, як і в переважної кількості його друзів та сусідів, була проблема: усім доводилось жити в постійному безладному шумі, а все тому, що країна називалась Шумляндія, правителем якої був горезвісний король Шум. І правління його було для підданих нестерпним головним болем. Адже замість того, щоб навести порядок у своїй країні, забезпечити усім мешканцям гарний настрій, він, на жаль, робив все для того, щоб країна Шумляндія стала ще шумнішою!


І ось одного разу, коли хлопчик Композитор сидів біля розчиненого вікна, до помешкання залетіло якесь дивне створіння. Воно почало шуміти і думало, що приносить радість та задоволення, але, коли придивилося до хлопчика, то на превеликий свій подив, побачило, що він сумний і ледь не плаче. Нашого незваного гостя зацікавило, чому цей хлопчик сумує і він вирішив познайомитися.

– Привіт, – сказав незваний гість, – як тебе звати і чому ти плачеш?

Хлопчик дуже здивувався, коли почув, що до нього звертаються, але вирішив відповісти та познайомитися.

– Мене звати Композитор, і я сумую, тому що у мене болить голова від цього шуму, який створюють ці різнокольорові кружечки з гачечками.

Наш незваний гість у червоному вбранні дуже обурився після цієї фрази і сказав:

– Взагалі – то ці різнокольорові кружечки з гачечками називаються ноти. Я також нотка! Ми на службі у короля Шума.

– І як тебе звати, нотко? – спитав хлопчик.

– Мене звати нота До, і я здивована, що у тебе болить від нас голова, адже буквально недавно король Шум видав новий указ, щоб ми ще більше гралися, адже це приносить усім задоволення!

– Тепер зрозуміло, чому в останні дні шуму стало ще більше, а жити ще важче. Нотко До, а чому ти прийшла до мене у гості? – спитав Композитор.

– Я виконувала наказ короля і так загралася, що потрапила до тебе через вікно зовсім випадково і звернула на це увагу лише тоді, коли побачила твоє сумне обличчя, – відповіла нотка До.

– Зрозуміло, – сумно промовив хлопчик.

Нотці До стало соромно за свій шум та гамір, а ще у неї виникли декі питання, на які вона твердо вирішила знайти відповідь.

– Композиторе, а можна я буду до тебе заходити у гості? – спитала нота До.

– Звичайно, я завжди радий новим друзям, – відповів Композитор.


Ось так відбулося перше знайомство Композитора із ноткою До у червоному вбранні.

А що було далі і як розвивалася дружба між хлопчиком та нотками, ви дізнаєтеся у інших розділах.


Країна музики. Поринемо разом у казку

Подняться наверх