Читать книгу Омріяне життя. Як досягти бажаного в сім'ї та на роботі - Барбара Шер - Страница 6

Сканери обожнюють читати й писати, ремонтувати й винаходити різні прилади, розробляти проєкти і бізнес-ідеї, куховарити і співати, а також організовувати ідеальні вечірки. (Зверніть увагу, що я не кажу «або», тому що сканери не обмежуються чимось одним, вони обожнюють усе.) Сканер може із захопленням вчитися грати у бридж і бочче[3], та варто йому вдосконалити своє вміння, як він кидає це заняття й може до нього більше не повернутися. Одна жінка-сканер навіть хизувалася, що носить значок із написом «Це я вже робила».

Світ для сканерів схожий на велику кондитерську, повну неймовірних смаколиків, якими вони хочуть напхати свої кишені.

Звучить дивовижно, чи не так? Проблема в тому, що в тій крамниці солодощів сканери ледве не вмирають від голоду: на їхню думку, їм дозволено взяти лише один вид цукерок. Але ж вони прагнуть посмакувати всіма ласощами! Якщо вони зрештою змушують себе зробити вибір, то назавжди залишаються невдоволеними. Утім, зазвичай сканери взагалі нічого не обирають. І тому почуваються кепсько.

У дитинстві сканери чудово проводили час. У школі ніхто не заперечував проти розмаїття інтересів, бо кожна година шкільного дня присвячувалася іншому предмету. Однак наставав момент – у старших класах чи в університеті, – коли кожен повинен був зробити вибір, і саме тоді сканери потрапляли в халепу. Тоді як решта радісно звужувала коло своїх інтересів до одного предмета, сканери були просто не здатні цього зробити.

Загальноприйняте правило їх приголомшувало та здавалося беззаперечним: якщо ти і швець, і жнець, і на дуду грець, ти ніколи не досягнеш справжньої майстерності у жодній сфері. Ти будеш дилетантом, непрофесіоналом, поверховою людиною – і ніколи не матимеш гідної кар’єри. Несподівано сканер, який у школі міг вирізнятися завзяттям у навчанні, ставав невдахою.

Утім, мене не полишала одна думка: якби світ просто приймав їх такими, які вони є, сканери не мали б жодних проблем. Окрім опанування методики організації роботи над проєктом, сканерам потрібно було лише одне: не зважати на загальну думку про те, ніби вони помиляються, та заявити про свою справжню сутність. Варто їм було лише усвідомити, що вони сканери, і припинити намагатися стати кимось іншим, низька самооцінка, відчуття сорому, відчаю, неповноцінності, будь-яка нерішучість і нездатність діяти майже завжди зникали.

Річ у тому, що сканери – це незвичайна порода людей. А те, що вони рідко зустрічають собі подібних, – одна з причин, що заважає їм прийняти свою ідентичність.

Як дізнатися, що ви – сканер?

Можливо, спершу непогано було б визначити, хто не є сканером