Читать книгу Поза збірками - Богдан-Ігор Антонич - Страница 5

Не закопати до могил

цього, що творче та живе,

ні Чорний Янгол лопотом зловісних крил

струни душі не перерве.

Вже сльози й арфи не потрібні,

ні плач за днями, що розбилися об скелю.

Не вішайте на стелю

прикрас жалоби чорно-срібних.

Вже не придавить камінь часу

стихійних мрій, що виросли з землі,

хоча б гірку отрути чашу

подали руки злі.

Ще зацвітуть лани просторії,

забудемо, що пережили.

Ще вирівняє Бог могили

колесами історії.

Не загнуздати вже живла,

не вижере пісок очей,

бо є найвища Влада Влад,

що присуд ізрече.

Не випалить сердець посуха

та не запаморочить сном юрби.

Не закопати у гроби

живого духа.