Читать книгу Мертвяк їде на Захід - Дарія Кононенко - Страница 4

Я вже спитав шерифа, був у банку та облазив усе навколо, знайшов кущі, вовчі сліди, коров’чий череп та струмок. Трента ж вбили не сьогодні, а аж позаминулого тижня, то його сліди та сліди убивць уже дано зникли під вітром. Треба шукати свідків. Свідки мають бути або на ранчо, або в місті, або ніхто нічого не бачив, а воно саме згоріло, тобто удовиця сама вбила того Трента, а звернула все на вигаданого вбивцю, так би мовити, Генрі Сміта з Кентуккі або преподобного Лавкрафта. Я ж не знаю, хото вона така. Я навіть не знаю, як ту удову, місис Тауерс, звати. Цілком можливо, що Робертс мене обдурив. Я ж йому не родич, мене можна підставляти. Але про це мені голова болить не зараз. Вона в мене взагалі болить, дощ буде. Хоч якась користь від моєї прикмети стала, завжди вгадую дощ чи сніг за декілька днів.

Але хто ще може знати хоч щось? Знову їхати в місто! Бо конюх у стайні міг бачити або Трент міг орендувати коняку, щоб його не помітили. Пообідаю та й поїду потихеньку. До речі, треба собі купити якусь куртку чи сорочку. Бо мої сіра сорочина та чорні джинси могли комусь впасти на око, а мені не зовсім потрібно, щоб помічали.