Читать книгу Збірка перша «мандрівки серця» - Диана Ляшук - Страница 8

В парку я гуляла

І чотирьох дивних дів пострічала.

Чула я шепіт їх, який за собою манив

І казковий пейзаж який навколо них вирував- час зупинив.

І кольори переливали в світлі ночі

Й побачили неймовірну красу мої очі,

Ту дивну красу яку тільки казковою назвеш

І кожен раз дух переведеш,

Від зачарованого парку Сот,

Такої краси не бачив за своїх часів навіть Лот.

Відчуття неймовірної свободи і невимовного блаженства

Серед широких безкраїх країв,

Де тільки чути шепіт чотирьох дів

Які одягнені в різні кольори.

Одна в жовтому кольорі жита

Завдяки їй кожна людина сита,

Друга в білому як сніг,

Яка викликає у дітей сміх.

Третя у зеленому рясному вбранні

У неї кажуть постійні клопоти одні,

Четверта у червоному як спіла вишня

І поруч лунає животворяща пісня.

Усі вони корисні, кожен чимось прислужився

І кожного проміжку часу у свої барви вдівся.

Шепіт припинився і дів тих наче не було,

Лиш десь далеко відлуння пішло.

Відтак кожна діва свого часу чекає,

А парк покірно долю неминучу приймає,,

Лиш раз в рік зустрічаються в дівчачому колі,

А потім зникають у дикому полі.