Читать книгу Таємниця твого обличчя. Вибране - Дмитро Павличко - Страница 11

Коли до тебе прилечу,

Засяє в сонці все навкруг,

Як після теплого дощу

В росі важкій зелений луг.

Ти руку покладеш мені

На очі, сповнені провин,

І риси матері ясні

Побачу я крізь пальців плин.

Дитинство й ти. Це наче все.

Далеко так. Близенько так.

Мене до тебе принесе

З паперу зроблений літак.