Читать книгу Таємниця твого обличчя. Вибране - Дмитро Павличко - Страница 3

Де ждав я тебе, як свята

Натруджений жде чоловік,

Там птахи, дерева й звірята

Закохані в тебе навік.

Де запах твого волосся

Розквітнув, як синій без,

Там серце моє вознеслося

В сліпучі верхів’я небес.

Де я в молодому бентежжі

Під руками твоїми горів,

Там світять зоряні вежі

Найкращих моїх вечорів.