Читать книгу Таємниця твого обличчя. Вибране - Дмитро Павличко - Страница 7

Зеленим вогнем береза,

Як свічка, в полі горить.

Ні вітер, ні блискавок леза

Не можуть її погасить.

Коли сумовитим дзвоном

Осіння блакить загуде,

Те полум’я стане червоним

І тихо на землю впаде.

Любове моя вогнекрила,

Ти линеш в осінню даль.

Та краще б тебе згасила

Ненависть, а не печаль.