Читать книгу Весела наука - Фридрих Вильгельм Ницше - Страница 15

Книга перша
12

Оглавление

Мета науки. Що? Кінцева мета науки – забезпечити людям якомога більше задоволення і якомога менше дискомфорту? А як бути, коли задоволення і дискомфорт пов’язані між собою таким чином, що бажання мати якнайбільше першого, повинно також мати доволі другого, коли той, хто хоче досягти «небесного захвату», має також бути готовим до «смертельної туги»?[13] Зрештою, так воно є! Принаймні, так вважали стоїки, і вони були послідовними, прагнучи мати якомога менше задоволень у житті, щоб зазнавати якомога менше дискомфорту (приказку «найщасливіший той, хто доброчесний» вживали не тільки як шкільне повчання для широкого загалу, але також як казуїстику для витончених знавців). Навіть сьогодні вам пропонують вибір: або чим менше страждань, тобто мінімум дискомфорту як такого – і, по-щирості, це найбільше, що можуть обіцяти людям соціалісти і політики всіх партій – або вся повнота дискомфорту, як ціна за розширення і поглиблення знаних і незнаних задоволень! Якщо ви зважилися на перше, тобто якщо ви схильні згнічувати і мінімізувати людям дискомфорт, ви маєте так само згнічувати і мінімізувати здатність людей до задоволення. Насправді в науці можна просувати як одну мету, так і іншу. Можливо, досі наука більше відзначалася тим, що позбавляла людину задоволень і робила її холодною, статуєподібною, стоїчнішою. Проте наука могла б також приносити страждання!

13

Рядок «Himmelhoch jauchzend, zum Tode betrübt» (з пісні Клерхен у 3 сцені 1 дії п’єси «Еґмонт» Й.В. ґете) у минулому часто цитували, як зразок німецького романтизму.

Весела наука

Подняться наверх