Читать книгу Весела наука - Фридрих Вильгельм Ницше - Страница 7

Видозбереження. Найсильніший злий дух досі найбільше сприяв поступові людства: лихі голови неодноразово розпалювали поснулі пристрасті (будь-яке впорядковане суспільство присипляє пристрасті), вони завжди пробуджували потяг до порівняння, загострювали суперечності, розбурхували нові прагнення – до зухвалого, неперевіреного, вони підбурювали людей висловлювати думки проти усталених думок, малювати нові образи проти усталених образів. Здійснювалося таке здебільшого зброєю, поваленням межових знаків, порушенням благочестя, але також – впровадженням нових релігій, нової моралі! Кожному вчителеві і проповідникові нового притаманне оце «лихе», що так дискредитує завойовників, попри те що виявляється витонченіше, не одразу виливається у роботу м’язів і тому не так підриває довіру до цього нового! Нове, однак, за будь-яких обставин є злом, у ролі того, що перемагає, ламає давні межі й давнє благочестя; і тільки давнє залишається добрим! Добрими людьми в усі часи виступають ті, хто глибоко саджає давні думки і отримує з них плоди – це землероби духу. Але будь-який ґрунт врешті-решт виснажується і має знову бути зораний лихом.

Нині є одне ґрунтовне моральне кривовчення, зокрема поширене в Англії, згідно з яким «добро» і «зло» визначаються збиранням досвіду «доцільного» і «недоцільного»; за цією єрессю, визначене у такий спосіб «добром» сприяє збереженню виду, тим часом, як назване поганим – для виду шкідливе. Насправді, лихі інстинкти є за своєю природою настільки доцільними, видозберігальними і незамінними, як і добрі, але мають відмінну функцію.