Читать книгу Сад божественних пісень. Афоризми - Григорий Сковорода - Страница 3

Пісня 3-тя

Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину» [6]. Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi» [7].

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!

Уже сади розцвiли й солов'їв навели.

Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!

Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот.

В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад!

Душа моя процвiл, радостi менi дала.

Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix.

Душа його – Божий град, душа його – Божий сад.

Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки,

I весною все пахтить, – листя тут не облетить.

Боже мiй! Це ти – мiй град! Боже мiй! Це ти – мiй сад,

А невиннicть – то мiй квiт, мир, любов – ото наш плiд.

Бо душа моя верба, ти для неї, як вода,

Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi.

Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь,

В менi вбий усякий гpix – це є ключ моїх yтix!

Буття, I -11.

Книга пророка Iсаї, LXVI – 14.