Читать книгу Сад божественних пісень. Афоризми - Григорий Сковорода - Страница 6

Пісня 6-та

Ha кiнець такого: «I пустив змiй за жiнкою з вуст своїх воду, як рiчку, щоб рiчка схопила iї»[14]. «Але розтрощить Бог голову» [15].

Слухай, небо i земля! Нинi ужаснися,

Море, безднами вciма, погiдно двигнися!

I ти, швидкотекучий, повернися, Iордане,

Прийди скоро хрестити Христа, Ioанне! [16]

Красногляднiї лicи, стежки вiдслонiте,

Передтечу Iоанна до Христа впустiте.

Рiзномовнiї народи, разом з нами порадiйте,

Ангельськiї хори всi в небi славу пiйте!

3iйде Спас во Iордан, стане у глибинi -

Це зiйде на нього дух в тiлi голубинiм:

– Це улюблений мiй син є, – батько хмар такеє вicтить, -

Це месiя, вiн єство людськеє очистить.

Освяти струмки i нам, змiя ж – в порохняву!

Твого духа, Христе, дай нам росу i славу.

Не потопить нехай змiй. I ми всi з земного краю

Полетiмо, щоб спочить, до твойого раю.

Об'явлення Iвана Богослова, XII – 15.

Псалтир, LXVII – 22.

Йдеться про Iвана Хрестителя, предтечу Icуса Христа, що пророкував його появу як месiї i охрестив його в рiцi Iорданi.