Читать книгу Сад божественних пісень. Афоризми - Григорий Сковорода - Страница 5

Пісня 5-та

Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його» [12].

Тайна явна i преславна!

Це – вертеп замiсть небес!

Дiва, херувимiв панна,

Iз престолом вишнiм днесь.

Тут у ясла i поклали

Того, кому мiсця мало

I серед самих небес.

О блаженнi тiї oчi,

Що на тайну цю зорять

I яких в мирянськiй ночi

К Богу привела зоря.

Розум ангела це видить,

Плотський муж це ненавидить,

Буйство тим шаленим є.

Ми секрет такий небесний

Серцем всепалким чтимо,

Як товар ми безсловесний,

Сiно з-пiд Христа їмо[13].

Доки в мужа досконало

Не зростем, тодi б лиш мали

Бога справжнього пiзнать.

Євангелiє вiд Луки, II – 7.

Тут маємо ремiнiсценцiю бiблiйної оповiдi про народження Iсуса Христа у стайнi, де його було покладено до ясел iз сiном.