Читать книгу Приборкай своїх драконів. Як перетворити недоліки на переваги - Хосе Стивенс - Страница 22

Жадібність і саморуйнування проростають із помилкових уявлень про самовираження. Кожна з цих рис пов’язана зі страхом втрати контролю над поведінкою й апетитом. Люди, які мають схильність до саморуйнування, бояться втратити контроль над своїми діями. Намагаючись опанувати власне життя, що напрочуд швидко стає некерованим, вони вдаються до відчайдушних заходів. А різні форми залежності й зусилля, спрямовані на те, щоб притлумити біль, можуть призвести до передчасної смерті. Отож, подібна форма самовираження призводить до припинення будь-якого самовираження загалом.

Що ж до жадібності – найбільший страх полягає в тому, що людині завжди бракуватиме певних речей, які забезпечили б їй відчуття особистого задоволення і щастя. Кохання, гроші, влада, привабливість – усе це має хтось інший, – авжеж, у сусіда й трава зеленіша. Люди, чий шлях заступає цей дракон, повсякчас ловлять вітра в полі та шукають омріяне там, де його годі й шукати. Водночас вони намагаються контролювати свою «ненажерливість», позбавляючи бажаного і себе, і інших.

Позаяк обидва дракони підривають підвалини самовираження людини, вважається, що вони не дозволяють їй проявити себе. Тут і криється головний парадокс: їх дуже часто сприймають саме як форми самовираження.

Саморуйнування може набувати рис жадібності, – скажімо, під час зловживання їжею чи алкоголем, що може зашкодити здоров’ю та призвести до його втрати. Так само й жадібність може призводити до саморуйнівної поведінки – надто коли людина чимось зловживає чи забуває про безпеку, прагнучи будь-що отримати бажане