Читать книгу Сила протилежностей - Ицхак Адизес - Страница 3

«Коли я був малим, у мого тата була влада. Його поважали,– зізнається Томі (34 роки, спеціаліст, одружений, двоє дітей).– Останнє слово в усьому завжди було за ним. Коли я ріс, я думав, що колись так само буде й у мене. Зараз я ніби й сам батько, однак почуваюсь, наче ганчірка. Я гарую на роботі цілий день, але коли ввечері приходжу додому, не відчуваю жодної поваги до себе як до чоловіка й батька. Коли я пропоную щось своїй дружині, її це лише дратує. Коли ж намагаюся нав’язати свою думку, як це робив батько, вона каже, що я в усьому її контролюю».

Джуді, дружина Томі, відчуває не менше невдоволення: «Я пам’ятаю, як плакала моя мати… вічно пригнічена… вічно десь на задньому плані. У неї не було права голосу. Я не хочу, щоб те саме відбулося зі мною. Я працюю. Я розумна, освічена жінка. У мене є власна точка зору і я хочу, щоб на неї зважали. Я хочу брати участь у всіх рішеннях, що ухвалюються в нашому домі. А ще я хочу, щоб мій чоловік не лише ухвалював разом зі мною рішення, але й разом зі мною виконував домашні обов’язки. Я так само, як і він, працюю цілий день і не так уже й багато хочу. Часи змінилися. Сьогодні чоловік і дружина мають бути на рівних».

Що ж відбувається? Ми стаємо свідками цілковитого переформування стосунків чоловіка й жінки, свідками разючого культурного зсуву. Зміни, що дедалі швидше охоплюють увесь світ, очевидно, зачіпають кожну родину. Після тисячоліть, коли традиційні ролі в родині лишалися незмінними, сама основа такого устрою починає руйнуватися, і сім’ї зіштовхуються з незнаним раніше рівнем нестабільності. Нічого не зрозуміло. Нам раптово починають говорити, що чоловіки й жінки – «із різних планет». Навколо цих культурних змін, мов гриби після дощу, починають з’являтися курси, семінари, книжки – ціла нова галузь, націлена на те, щоб допомогти людям упорядкувати в цьому хаосі свої стосунки.

Як чоловікові чи батькові вам хочеться нав’язувати свою думку, як у фільмах із Джоном Вейном: бути рішучим, авторитарним, мати право останнього слова у своїй родині, могти грюкнути кулаком по столу, чи не так? Що ж, якщо у вас є діти, вони й сприйматимуть вас відповідно – як недоладного персонажа старих фільмів, у яких чоловіки пишаються своєю «жорсткістю». Ваша дружина, швидше за все, скаже вам: «Любий, чому б тобі не грати цю роль мачо десь на самоті, коли ніхто не дивиться?»

Ми стаємо свідками цілковитого переформування стосунків чоловіка й жінки

Чоловіки розгублюються. Вони не знають, що їм робити далі. Від них очікують підтримки, вони мусять бути сильними – і водночас чутливими й запопадливими. У новій культурі жінки й досі прагнуть бачити в чоловікові людину, що може поміняти шину, людину, що володітиме усією приземленістю, прямолінійністю, відвагою та енергією стереотипного чоловіка,– і водночас такій людині мають бути притаманні деякі «нововведення», деякі жіночні риси, завдяки яким чоловік зможе слухати свою дружину з чуйністю, співпереживанням і розумінням; зможе бути сильним – але не владним; сильним – і водночас турботливим, дбайливим, люблячим, чутливим і м’яким.

З іншого боку, за умов посилення економічного тиску, скорочення сімейних бюджетів, культивування зайнятості обох партнерів у шлюбі та всеосяжної культури споживання, чоловіки вважають, що їхні дружини повинні також ставати годувальницями, закасувати рукави і йти заробляти гроші, водночас зберігаючи функцію ніжної, дбайливої та люблячої матері. Навіть коли жінка повертатиметься додому після шаленого дня, вони все одно хотітимуть, аби вона була приязною, терплячою, усміхненою, люблячою та пристрасною.

Тож навряд чи когось здивує, що за таких умов постійних змін в уявленнях про функції та повноваження в сім’ї, за умов постійних переінакшень у сподіваннях більше половини шлюбів і сімей руйнується. Люди просто не встигають пристосовуватися до змін, які, як буде видно з подальших сторінок цієї книжки, призводять до проблем і конфліктів. Вирішивши одну проблему, людина зіштовхується з новою хвилею змін, проблем і конфліктів. І що тоді? Встигнути за всім цим просто неможливо. А отже, сімейні структури постійно перебувають під тиском, намагаючись з’ясувати, хто мусить усе вирішувати. Кому має належати останнє слово у вирішенні проблем, спричинених змінами?

Зміни призводять до проблем і конфліктів

Увесь цей безлад породив деякі міфи, що певною мірою врегульовують стосунки. Нижче я наводжу ті міфи, що мають найгірший вплив на сучасні подружжя:

1. Міф про те, що «десь там» на нас чекає прекрасний принц чи принцеса, абсолютно рідна душа. Нам варто лише знайти його (її).

2. Міф про те, що ідеальна пара без жодних конфліктів, яка вічно житиме у щасливих стосунках, непідвладних жодним стресам, може існувати.

3. Упевненість у тому, що конфлікти між партнерами – це погано.

4. Віра в те, що конфлікти між партнерами означають, що партнери не підходять одне одному.

5. Віра, що конфлікт – ознака того, що варто розійтися.

6. Переконання в тому, що можна бути партнерами і водночас лишатися індивідуалістами.

7. Переконання в тому, що партнери не можуть вирішити свої конфлікти самотужки. Необхідне чиєсь втручання ззовні.

8. Помилкове уявлення про природу успіху. Чи справді прекрасної кар’єри, великих грошей і дорогого майна достатньо для того, щоб забезпечити успішне подружнє життя?

У цій книжці ми по черзі розглядатимемо кожен із цих міфів. Почнімо з міфу про «безконфліктну ідеальну пару».