Читать книгу Сила протилежностей - Ицхак Адизес - Страница 4

Чи не найпоширенішим і найшкідливішим з усіх стереотипів став міф про можливість існування безконфліктного, завжди щасливого подружжя. Упродовж багатьох десятиліть цю ілюзію підживлював кінематограф. Так само це упередження знаходило й досі знаходить надзвичайно сильну підтримку в рекламі.

Уявіть собі такий плакат у турагенції: на розкішному морському узбережжі сидить пара. Одразу видно, як їм добре. У руці кожен тримає келих червоного вина; вони всміхаються одне одному. Обоє надзвичайно вродливі, засмаглі, сяйні. Приємний морський бриз ледь чутно і ніжно розвіває їхнє волосся. Здається, що слова для них зайві: вони розуміють одне одного з півпогляду. Напис на плакаті виголошує: «Бірюзовий курорт: тут збуваються мрії».

Кожна реальна людина усвідомлює, що такі чарівні миті найвірогідніше трапляються в подружньому й сімейному житті украй рідко, усвідомлює, що медовий місяць не може тривати вічно. З часом вияви такого «невимушеного кохання» стають щораз рідкіснішими. Рано чи пізно – і швидше рано, аніж пізно – розпочинається реальне життя. З’являється відповідальність. Обов’язки. Питання кар’єри. Гроші. Діти. Стрес. Зміни. Купа змін, що надходять ззовні, й не менше тих, що надходять ізсередини.

Ті відмінності, що спершу найбільше притягували партнерів одне до одного, перетворюються на джерело постійного конфлікту. Чому? Тому що будь-які зміни передбачають появу чогось нового. Для врегулювання нових питань необхідно ухвалювати рішення – і тут у гру вступають розбіжності в особистих стилях. Один партнер, наприклад, може бути ощадливим, інший – марнотратним. Одному потрібен гнучкий графік, для іншого ж важить стабільність і передбачуваність. І так далі (детальніше особисті стилі ми розглянемо в наступних розділах). І тоді починаються сварки. Поступово «курортних» моментів у житті пари стає все менше, а стресових буднів, сварок, звинувачень і суперечок – усе більше.

Ми живемо в епоху одноразових предметів

Коли в сім’ї врешті з’являються конфлікти і рай перетворюється на пекло, люди починають панікувати. Міф про бездоганне сімейне життя поволі руйнується або обвалюється одразу ж. Від прекрасних снів не лишається й сліду – залишаються тільки кошмари. Партнер більше не видається «тією самою людиною». Але що пішло не так? Як можна було припуститися такої помилки? Невже раніше цих рис не було видно?

І що ж тепер, у біса, робити?

Вона йде до подруг. Між ними точаться десь такі розмови: «Що?! ЩО він тобі сказав?! І ти досі з ним? Сонечку, у світі купа чоловіків. Тобі такий недоумок ні до чого».

Він іде до друзів. «Нащо вона взагалі тобі потрібна? Може, досить уже страждати? Поживи хоч трохи нормальним життям».

Обидва починають усвідомлювати, що багато їхніх друзів чи подруг розлучені або ж саме розлучаються, а отже, соромитися тут нічого. Пригадую, як мій син якось повернувся з дитсадка й поскаржився, що в усіх його друзів по четверо батьків, а в нього лише двоє.

Ми живемо в епоху одноразових предметів. Той самий принцип почав зачіпати стосунки між людьми. У нас є одноразові тарілки. Одноразові стаканчики. Одноразові підгузки. Усе одноразове. Зламалася пральна машинка? То нащо витрачати гроші чи зусилля на те, щоб її полагодити. Викиньмо її – купити нову буде дешевше. У своєму інтерв’ю для журналу «Піпл» відомий голлівудський актор Чарлі Шин сказав: «Що ви робите, коли ламається автомобіль? Купуєте новий». (Зауважте, він не сказав: «Лагодите його».)

Тієї самої логіки ми зараз дотримуємося у своїх особистих стосунках. Щось пішло не так? У ньому чи в ній немає тієї досконалості, яку хотілося б бачити у своєму партнері? То нащо він/вона нам треба.

Своїх партнерів ми також починаємо сприймати як щось тимчасове; щось, чим можна користуватися доти, доки це приносить бодай якусь користь, а тоді викинути. Наші партнери стають чимось одноразовим, чимось, що можна замінити на щось нове і, можливо, краще.

Конфлікт – це нормальне явище, що не обов’язково мусить бути руйнівним

Досі живлячи ілюзії щодо спроб досягти «невимушеного кохання», ми знову і знову міняємо партнерів і стосунки. Коли щось починає йти не так, ми кидаємо цю справу. Конфлікт перетворюється на нецензурне слово. Його не повинно бути. А отже, молоді люди, які одружуються вдруге чи втретє, стають звичайним явищем, не кажучи вже про знаменитостей й інших відомих людей, які вважають цілком нормальним навіть четвертий чи п’ятий шлюб. Чому? Тому що, як далі це буде видно в книжці, кохання потребує певних зусиль, а сучасна культура постійно зміщує акцент із цих зусиль на збереження комфорту та можливість легкого виходу з ситуації.

Мета цієї книжки полягає в тому, щоб показати: конфлікт – це нормальне явище, що не обов’язково мусить бути руйнівним. У наступних розділах ми намагатимемося показати, як можна спрямувати його у творче русло.