Читать книгу Фауст - Иоганн Гете, Уильям Шекспир - Страница 9
Фауст
Трагедія
Частина перша
Дія перша
Авербахів склеп у Лейпцигу
ОглавлениеВеселе товариство розважається.
Фрош
Ніхто не п'є, не веселиться.
Я покажу вам кислі лиця!
Завжди, бувало, горите,
А це, як мокрі, сидите!
Брандер
Себе вини! Бо й ти хороший теж:
Ні свинства, ні дурниці не сплетеш.
Фрош
(виливає йому на голову склянку вина)
На й те, і те!
Брандер
З свиней свиня!
Фрош
А ти не в'язни, як пеня!
Зібель
За двері геть! Не треба чвар!
Усяк лиш пий і пісню шквар:
Гей, гей-а-гей!
Альтмаєр
Ой пробі! Вати, вати!
Оглухну я, як будуть так співати.
Зібель
Як од склепінь луна іде,
То, значить, добре бас гуде.
Фрош
Отак! Кому ж не в лад,
того в три вирви гнать!
Ой тара-ляра-ля!
Альтмаєр
Ой тара-ляра-ля!
Фрош
Ну, можна починать.
(Співає)
І як воно іще стоїть,
Священне Римське царство?
Брандер
Погана пісня! Політична! Тьху!
Противна пісня! Даймо Богу славу,
Що не на нас він звірив ту державу.
Про мене й те прибуток немалий,
Що я не цісар і не канцлер в ній.
Та треба й нам якесь начальство мати;
Анумо папу обирати!
Відомо всім, котрій з прикмет
Належить тут пріоритет!
Фрош
(співає)
Соловейку-пташко, лети-вилітай,
Мою милованку сто раз привітай…
Зібель
Про милу не співай! Не хочу я і чути!
Фрош
Співай і прославляй! По-твоєму не бути!
(Співає).
Одчини! Бо ніч іде.
Одчини! Бо милий жде.
Зачини! Світає день…
Зібель
Ну що ж, співай на славу їй пісень!
Од цих пісень тобі ж колись завадить:
Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.
Нехай кохається вона з домовиком,
Вночі на пустирі стає із ним на речі,
І цап, вертаючись додому од відьом,
Хай на добраніч їм люб'язно промекече.
Хіба я з розуму вже спав,
Щоб за повією впадав?
Які у біса їй привіти?
Хіба що вікна потрощити!
Брандер
(гримнув кулаком по столі)
Мовчать! Мовчать! Що за содом!
Ви ж знаєте, я вмію жити:
Тут всі закохані кругом,
їх треба чимсь хорошим пригостити,
Щоб все кінчилося ладом.
Ось пісня вам нового крою,
І всі тягніть приспів за мною.
(Співає).[31]
Раз криса в кухні завелась,
Жила із сала й масла,
Мов доктор Лютер, розплилась,
Пузце собі напасла.
Та кухар їй отрути дав,
І білий світ немилий став,
Неначе з закохання!
Хор
(весело)
Неначе з закохання!
Брандер
Вона й туди, вона й сюди,
Усе гризе, що знає,
З усіх калюж пила води —
Ніщо не помагає!
Вона й навплиг, вона й навскач,
її ж пече – хоч сядь та й плач,
Неначе з закохання!
Хор
Неначе з закохання!
Брандер
І зо страху середо дня
У кухню як не скоче!
Упало край вогню, бідня,
Так жалібно пискоче…
Отруйник злий сміється лиш:
«Ого, як солодко квилиш,
Неначе з закохання!»
Хор
Неначе з закохання!
Зібель
Ех, ниці блазні! І чому б
Із цього приводу радіти?
Жарт – бідну крису отруїти!
Брандер
Чи ба, озвався крисолюб!
Альтмаєр
Ех ти, товстий, а тонкокожий,
Ти, голомозина гладка!
Недаром же і сам ти схожий
Ураз на крису й пацюка.
Фауст і Мефістофель.
Мефістофель
От, для початку придивися,
Як весело живе гульвіса:
Йому, крім ґуль, усе бридня,
Справляє празника щодня.
Хоч розум в'яне від безділля,
Танцює кожен тут кругом,
Мов кошенятко за хвостом;
Аби легке було похмілля,
Аби шинкар на віру дав —
Ото йому усіх і справ.
Брандер
Що це за люди чудородні?
Одразу знать, що лиш сьогодні
До нас у місто прибули.
Фрош
Це правда. Лейпциг наш в тім гідний похвали!
Він, мов малий Париж, сво'іх людей карбує.
Зібель
І хто ж, по-твоєму, вони?
Фрош
Стривай лиш! Хай вип'ють у охоту,
Я визнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.
Брандер
Та це базарні дурисвіти.
Альтмаєр
Хтозна.
Фрош
Ось я їм дам, дивись.
Мефістофель
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
їх може враз за карк схопити.
Фауст
Чолом, панове, б'ю!
Зібель
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?
Мефістофель
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
Альтмаєр
Ви дуже вередливі щось.
Мефістофель
Ні, цим разом не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).
Альтмаєр
(тихо)
А що, піймав! Це зух!
Зібель
Авжеж! Це битий жак!
Фрош
Стривай, заїду ще інак!
Мефістофель
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?
Фрош
А ви, буває, не артист?
Мефістофель
Велика хіть, та невеликий хист!
Альтмаєр
Ви б пісню нам якусь…
Мефістофель
Та я їх силу знаю.
Зібель
Але нову – такий наказ.
Мефістофель
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнину,
Й була у нього блоха…
Фрош
Ха-ха! Блоха! Приємна вість!
Блоха у нас жаданий гість.
Мефістофель
(співає)
Жив цар колись в давнину,
Й була у нього блоха;
Мов рідную дитину,
Він ту блоху кохав.
Велів кравця позвати.
Прийшов к ньому кравець:
«Поший мерщій паняті
Штанці і жупанець!»
Брандер
Хай нагадать кравцеві не забудуть,
Щоб пильно міру добирав,
Бо він пропав, навік пропав,
Якщо штанці у брижах будуть.
Мефістофель
В саєти, в адамашки
Блоху вдягли кругом,[33]
Обвішали у стяжки,
Оздобили хрестом.
Міністром стала скоро —
Аж сяють ордени,
Весь рід взяла до двору,
Всіх вивела в пани.
А ті вже не давали
Спокою дворакам,
Царицю – й ту кусали,
Шпигали її дам.
Не стало впину злющим,
Ні вбить, ані зігнать…
Ми ж трощим їх ще й плющим.
Хай спробують кусать!
Хор
(весело)
Ми ж трощим їх ще й плющим.
Хай спробують кусать!
Фрош
Браво! Браво! Молодець!
Зібель
Блосі – блошиний і кінець!
Брандер
Між нігтів згинуть їй дано!
Альтмаєр
Віват свобода! Віват вино!
Мефістофель
На честь свободи – так, пилась би всмак
чарчина,
Якби у вас були хоч трохи кращі вина.
Зібель
Ізнову та ж балаканина!
Мефістофель
Боюсь зробити кривду шинкарю,
А то б я дав вам для спробунку
Із похідного льоху трунку.
Зібель
Нічого! Я вас помирю!
Фрош
Дамо вам похвалу, як буде до вподоби.
Та цур! Щоб не маленькі проби!
Тут треба, щоб суддею буть,
Добряче цівкою смикнуть.
Альтмаєр
Це гості з Рейна, річ видима.
Мефістофель
Добудьте десь свердла!
Брандер
А що свердлом робить?
Хіба в вас тут і кухви за дверима?
Альтмаєр
Он в шинкаря в кутку начиння все лежить.
Мефістофель
(бере свердла; до Фроша)
Яким же вас почастувати?
Фрош
А що, хіба у вас усякі є?
Мефістофель
Хай кожен те, що хоче, п'є.
Альтмаєр
(до Фроша)
Іч? Ти почав і губи вже лизати!
Фрош
Гаразд! Як вибирать – то рейнське вибираю:
Найкращі нам дари від батьківського краю.
Мефістофель
(просвердлюючи дірку в столі проти Фроша)
Ви воску принесіть, щоб затички ліпити.
Альтмаєр
Та це таке – дурних сліпити!
Мефістофель
(до Брандера)
А вам?
Брандер
Шампанського вина,
Щоб шумувало аж до дна!
Мефістофель провірчує дірки; хтось тим часом поналіплював із воску пробок і затикає дірки.
Брандер
Й чужого не цураймось, друзі, —
Буває, й там щось добре є.
Хоч німцю щирому не до душі французи,
Він їхні вина радо п'є.
Зібель
(коли Мефістофель підходить до нього)
Я кислого, признатись, не люблю,
Солодкого ж ніде не уникаю.
Мефістофель
Тоді я вам вточу токаю.
Альтмаєр
Ні, глуму я не потерплю!
Ану ж, погляньте прямо в очі!
Мефістофель
Про це й балакати не варт —
То був би надто смілий жарт.
Кажіть, до чого ви охочі?
Чим можу вас я пригостить?
Альтмаєр
Чим ваша хіть. Лиш не томіть!
Всі дірки попровірчувано й позатулювано.
Мефістофель
(з химерними вихилясами)
Грона є на лозі,
Роги є на козі,
Вино – це сік, лоза – деревина,
З дерева стіл, в нім скриті вина.
В природу глибше заглядай.
Вір в чудо й чуда дожидай!
Виймайте затички і пийте!
Всі
(повиймали затички; кожному ллється в склянку замовлене вино)
О пречудовий водограй!
Мефістофель
Та цур, ні краплі не розлийте!
(П'ють по другій).
Всі
(співають)
Прелюдожерно гарно нам,
Мов всім на світі кабанам!
Мефістофель
Поглянь, народ на волю вирвавсь наче.
Фауст
Вони мені уже обридли всі.
Мефістофель
Стривай лиш, ще в усій красі
Побачиш їх нутро скотяче.
Зібель
(необережно якось п є; вино хлюпнуло додолу і взялося полум'ям)
Огонь! У пеклі я горю!
Мефістофель
(замовляє огонь)
Вгамуйся, приязна стихіє.
(До товариства).
Це тільки бризочка з чистилища вогню!
Зібель
Це що ж таке? Та як він сміє?
Та ми за цюю чортівню…
Фрош
Щоб ти такого більш не коїв!
Альтмаєр
А може, попросить на виступці панка?
Зібель
Чи бач, нахаба отака!
Яких ти фіглів тут наброїв?
Мефістофель
Заткнись, барило!
Зібель
Ах ти ж помело!
Так ти ще будеш нам грубити?!
Брандер
Ну, начувайся, будеш битий!
Альтмаєр
(відтикає пробку зі стола; в лице йому жбухає вогонь)
Горю! Горю!
Зібель
Це ж чародій!
Поза законом! Хлопці, бий!
Повихоплювали ножі і обступають Мефістофеля.
Мефістофель
(прибравши урочисто-таємничої постави)
Місце й час, схитнись,
Слово й вид, змінись,
Око й ум, змутнись.
Всі поставали остовпіло, витріщившись один на одного.
Альтмаєр
Та де ж це я? Чи не в раю?
Фрош
Сад-виноград, чи що?
Зібель
І я в лозі стою.
Брандер
У ярім листі ягід повно:
Буйні, круглисті – гроно в гроно…
(Хапає Зібеля за носа. Інші роблять те ж одне одному, попіднімавши ножі).
Мефістофель
(як і перше)
Спади з очей, мани полудо!
І знайте, як жартує біс!
(Щезає з Фаустом. Приятелі випускають одне одного).
Зібель
Це що ж?
Альтмаєр
Це ж як?
Фрош
То це твій ніс?
Брандер
А я схопив твого… От чудо!
Альтмаєр
Оце удар! Аж жах шибає мною!
Стільця сюди, бо на ногах не встою!
Фрош
Що трапилось – ніяк не розберем.
Зібель
А де ж той ланець? Ну, спіймаю,
Конец ознакомительного фрагмента. Купить книгу
