Читать книгу Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного - Касіян Сакович - Страница 1

Вірність підданська Пану постійно справляє

Нам оте якнайбільше, що в світ посилає

Вольність – ось найважніша річ поміж усіми,

Гідність їй уступає речами своїми.

Тож освідчити можуть цю думку народи,

Бо вони до свободи ідуть од природи.

Золотою у світі її називають,

Доступитись до неї всі пильно жадають:

Та не кожному може вона бути дана,

Тільки нам, що боронять вітчизну і Пана.

Мужньо лицар, у війнах до неї простує,

Не грішми, але кров’ю свободу купує.

Запорозькеє військо ту вольність здобуло,

Бо служило вітчизні старанно і чуло.

І у хроніках давніх про те написали,

Як вони противенців вітчизни збивали

Морем, долом, і пішо, і кінно, бувало,

Хоча ворог при зброї находив навалом.

Плем’я те із насіння іде Іафета,

Що батьківського з Симом ховає секрета.

За Олега Роського монархи гуляли

І по морю човнами. Царград штурмували,

їхні предки із роським монархом хрестились —

З Володимиром, – стійко у вірі лишились

І ту віру несхитно тримають, статечно,

Бо за неї вмирати готові конечно.

У тім війську стрічали і князя, і пана,

Не одного з них мали провідцю-гетьмана.

І Петро Конашевич гетьманив на славу,

Його лицарство знають усюди по праву.

Запорозькеє військо – належить вважати —

Для вітчизни потрібне, пора це вже знати.

Україна тим військом себе захищає,

Де ж нема запорожців – татарин гуляє.

Це посвідчити можуть міста на Поділлі,

Також Белзькі, Підгірські – пізнали на ділі.

А де кров християнську поганин розлив,

Тих, котрі залишились, у рабство повів.

В козака хоч ні зброї, ані шишака,

Дожене поганина, лиш дай лошака,

І хоча він здоров’ю ушкоду вчиняє,

Та невільників завше з біди визволяє.

Отож тії, которі хотять воювати,

Щоб козаків чи знести, чи турку оддати,

Ті, напевне, як вівці у сіті б упали,

Коли б вовкові сторожа – пса – поручали.

Для вітчизни козаки – тверда оборона,

Від татар і від турків надійна заслона.

Але я до вас мову свою повертаю,

Славне лицарство, всім про таке нагадаю:

Щоб у вірі святій ви нерушно тривали,

Королю пильну вірність свою заховали,

Бо за неї вам вольність була Паном дана:

Є король, а крім нього – не маєте пана

Від усяких податків, судів увільнились,

І заслугами гідно усі уміцнились.

За великі клейноди свободу тримайте

І заслугами більше її уміцняйте.

А ти, славний гетьмане, ти, наш Олефіру,

Керуй військом щасливо, ховаючи віру

Вірно Богу й народу, бо то християни,

І боятися будуть тебе всі погани.

Із тим лицарством слави собі набувай,

І мене в добрій ласці із військом тримай.

Я тобі оцю книжку свою офірую

І од імені війська усього друкую,

Бо все те, що на славу гетьманську писалось

Конашевичу, вам це також прикладалось.

Не особою гетьман, а військом є славний,

Також гетьманом – військо, і доказ то явний.

Що є гетьман без війська чи військо без нього?

Ні, не важать нічого одне без одною.

Річ кінчаючи, Богу я вас доручаю

І звитяжства у щасті назавше бажаю.