Читать книгу Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного - Касіян Сакович - Страница 4

Нащó в печалі тоне, живучи, чоловік,

Що так короткий має в світі цьому вік?

Багатство, мужність, слава, сила – все минає,

Тривалого нічого не було й немає.

У лицарі це можна нашому уздріти, —

Що так, а не інакше, твориться у світі.

Чи мав здоров’я мало, сили а чи грошей,

Не був поставно дужий, владою хороший,

Чи докторів забракло на його хворобу?

На смерть немає ліків – все одходить Богу!

Мов тінь і цвіт, сон, трави всі зів’януть мають,

Як народились голі, голі умирають.

Поглянь: усяка похіть, наче дим, зникає,

Хто ж волю творить Божу – вічно протриває.

Із випадку чужого приклад треба брати,

Усяке лихочиння пильно оминати.

Нічого-бо лихого не іде до неба,

Тож очищайте душу так, як є потреба!