Читать книгу Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного - Касіян Сакович - Страница 2

Є для чого гойнії сльози виливати,

Серцем, словом, шатами жаль свій виявляти.

Смерть його гіркезная завчасу порвала,

лицаря славетного, з котрого похвала

Речі Посполитій всій, королю була

В багатьох краях його слава процвіла.

Отож військо славнеє гідне є гетьмана,

Що поліг, боронячи честь свойого Пана.

Завжди сильним воїнством мудро керував,

А добро кохаючи, зло усе карав.

Тим і слави витязтву часто досягав,

Що слухняне воїнство у покорі мав.

Пильно домагався він: не на християни

Йти війною грізною – тільки на погани.

Їх водою, сушею славно воював,

Християн полонених з рабства виривав.

Кожен про гетьмана тож так сказати може:

Був гетьман це праведний – дай покій му, Боже!

Мав-бо за великую власну нагороду,

Як, з неволі вирвавши, дасть комусь свободу.

Таж війна з одних причин може в світі бути:

Щоб свої і людськії кривди відвернути.

Будь, шляхетний гетьмане, славний навік-віки,

Хай Христос в небеснії візьме тебе лики.