Читать книгу Етнографічні групи українців Карпат. Лемки - Коллектив авторов, Ю. Д. Земенков, Koostaja: Ajakiri New Scientist - Страница 3

Територія Лемківщини розташована по обидва боки західної частини карпатських гір, які тягнуться із сходу на захід і одночасно є державними кордонами Польщі, Словаччини та України. Центральне місце цієї території займають найнижчі карпатські гори – Низький Бескид.

Низький Бескид складається з різнобіжних гірських хребтів, посередині яких пролягають долини шириною 10–15 км. З цих долин витікають ріки Ослава, Вислок, Яселка, Вислока та Ропа.

Північні верхи Низького Бескиду починаються від ріки Ослави і проходять на захід до ріки Білої. Кожен хребет має свою назву: Буковець (777 м над рівнем моря), Токарня (778 м) та ін. На захід від ріки Вислока цей гірський хребет стає менш виразним, з ріки Гирової він спускається до ріки Вислока, на захід від ріки Вислока він піднімається вверх – Волікова Гора (847 м), а між ріками Ропою і Білою проходить на південь і з'єднується з південним ланцюгом на словацькому кордоні. Цей гірський масив отримав назву найвищої вершини – Лацкової (1001 м).

Південні гірські хребти Низького Бескиду є вододілом річок і кордоном між Словаччиною та Польщею. Вони тягнуться з заходу від Тилицького до Лупківського перевалів на сході. На заході Лацківський хребет відділяє басейни річок Білої і Топлі. З цього хребта виділяється гілка, яка проходить півколом на схід і доходить до висоти Яворини Конечної (885 м), а звідти йде на схід, відокремлюючи верхів’я Вислока та Ондави, проходить через Дуклянський перевал на південний схід, сягаючи висоти Клин (691 м), і доходить до Бескидоцького переходу (581 м). Низький Бескид закінчується на північ від Лупківського переходу Терпяковою горою (744 м).

На сході високу центральну долину замикають хребти Полонинського Бескиду.

На сході від Лупківського перевалу південний хребет поступово піднімається до його найвищого верху – Ясло (1153 м), від Кременця він повертає на південь.

Північний хребет розділений чотирма ярами, тягнеться він вздовж річки Ослави і йде на південний схід, а за ярами та ріками Солинка і Ветлинка піднімається вверх, де розміщені Царинська та Ветлинська полонини.

Схили цього хребта входять в долину, з якої випливає ріка Сян. Тут проходить польсько-український кордон. На півдні до Сяну впадають річки Солинка, Гочівка та Ослава. Тут розташована Сяноцька котловина, а на її північному сході розміщений соляний хребет, який поступово піднімається на схід в бік Середнього Бескиду. На захід від Сяноцької котловини пролягає

Горлицько-Сяноцька котловина довжиною 100 км і доходить до Низького Бескиду.

На півдні Низький Бескид у верхів’ях рік Ондава і Лабірець переходить у Ондавську Верховину і на її південному боці створює ряд долин. На північному сході від Полонинського Бескиду виступає ряд окремих верхів, які мають назву Чернин, між ними протікають ріки, що течуть на південь: Варава, Удава, Пчолинка, Ціроха. Від вулканічного хребта Вигорлят на захід за Лабірцем розташовані Паннонські низини, які отримали назву Східнословацької низини.

Більш розділене західне плоскогір’я Лемківщини. На захід від ріки Білої та Тилицького переходу розташований Західний Бескид, який бере свій початок від ріки Попраду і проходить на північний захід в напрямку до Старого Санчу. На польсько-словацькому кордоні виступає хребет Західного Бескиду, який має назву Малі Пєніни.

Між Малими Пєнінами та Сниською Магурою проходить на схід гірський хребет, який входить у Любовлянське плоскогір’я.

На південь та південний схід за рікою Попрад розташовані Левоцькі гори. На півдні від них знаходиться Горнадська котловина з Чорною горою (1240 м). Тут випливає ряд рік, а ріка Славківка відокремлює Левоцькі гори від Браниського хребта, який входить у західну частину Шариського плоскогір’я.

На північному сході від Левоцьких гір розташовані Чергівські гори з двома верхами – Мінчалем та Великою Явориною. На східній частині Чергівських гір випливає річка Секчів, яка спадає у ріку Торису. На схід від Пряшева розміщені Пряшівські гори – довгий хребет проходить між річками Торисою та Поплею і переходить в Угорщину.

На Лемківщині проходить вододіл головних річкових басейнів. Ріки Ослава, Вислок, Яселка, Вислока та Ропа випливають з північного схилу Низького Бескиду та Бескиду. Крім річки Попрад, яка витікає зі Словаччини і впадає до Дунця, усі ріки зі своїми притоками пливуть майже паралельно з гірськими хребтами на північ і утворюють Горлицько-Сяноцьку котловину. Ослава впадає в ріку Сян, Яселка та Ропа – у Вислоку. На півночі ріки Сян, Вислока впадають у ріку Вислу.

Гірські ріки, які витікають з південних схилів Низького і Полонинського Бескидів: Видранка, Вправа, Удава та Ціроха, впадають у ріки Лабірець та Ондаву. Лабірець, Ондава та їх притоки пливуть тут рівнобіжно, створюючи широкі долини. Біля Паннонської низини сповільнюється течія рік. Для протидії розливу ріки Ондави поглиблено її корито, щоб у час повені води могли швидше спливати до Латориці та Бодрогу, які спадають у ріку Тису.

На південному сході Низького Бескиду та з північних схилів Чергівських гір витікають ріки Топля та Ториса і пливуть на південний схід у напрямку Паннонської низини. Топля впадає в ріку Ондаву, а Ториса – в Горнад.

Ґрунти на Лемківщині різноманітні, але переважають так звані буроземи, які сформовані на вивітрених схилах фліту та під покриттям букових, смерекових, ялинових лісів. Ґрунти дещо плиткі, кам’янисті. Лісовий бурозем в основному покритий неглибоким шаром лісової підстилки, а під ним знаходяться темнобрунатний або темно-сіро-брунатний, багатий на гумус шар з дрібним (різної величини) камінням.

Плиткі ґрунти знаходяться на стрімких схилах, глибші зустрічаються на вододілах, вулканічних скелях і пісковиках, які легко розкладаються. Багатий на вапно фліт не допускає кислоти до нижчих шарів землі. Під ялиновими деревами з плиткою системою коренів дерев земля найбільш заквашена близько до поверхні. Під буковим лісом, де коріння глибоке, найкисліший рівень. Земля збагачена перегноєм (від 10 до 15 %) під лісовим покривом, помірно збагачена – під пасовищами і лише 3–5 % цей показник сягає під орною землею.

Землі, які сформувалися під альпійський долинами Полонинського Бескиду, мають близько до поверхні землі дернисту верству.

На вододілах в місцях малого спаду води лісові буроземи сприяють нагромадженню торфу. Гірські тераси в мінімальних схилах стримують спливання води і тим самим дають можливість збору перегною на поверхні землі та утворенню намивних родючих земель. Такі намивні землі знаходяться на нижчих терасах рік Попрад, Ториси, Топлі, Ондави та Лабірця.

На північній Лемківщині, на Горлицько-Сяноцькій улоговині розташований соляний хребет, багатий на соляні джерела. Північна та Південна Лемківщина багата і на мінеральні водяні джерела. Тут функціонує ряд гірських курортів.

Клімат на території Лемківщини не одноманітний. Він виділяється у зв’язку з географічним розташуванням як північної, так і південної частин. Крім того, клімат тут зумовлений зміною абсолютних висот, характером рельєфу і наявністю долин, схилів гір з різним розташуванням, циркуляцією атмосфери. Таким чином, клімат Лемківщини аргументовано розподіляють на три зони:

1) північні підніжжя Карпат;

2) гірські хребти та високі котловини;

3) південні схили та долини.

Північні підніжжя Карпат становлять перехідну зону між теплішими низинами на півночі й холоднішими горами на півдні.

У Сяноці середня температура липня не перевищує 16 °C, а січня – нижче 5 °C. Мороз триває до п’ятдесяти днів. Річна кількість опадів коливається від 700 до 750 мм в Західному Бескиді, а на східних схилах – від 750 до 800 мм. Сніговий покрив лежить від 60 до 80 днів.

На гірських хребтах середня температура липня сягає в долинах понад 16 °C, а на хребтах до 15 °C. Мороз триває від 70 днів і більше. Кількість опадів на схилах перевищує 800 мм, а на горах Полонинського Бескиду – більш як 1000 мм, в долині Попраду і ріки Топлі опади сягають 700 мм. Сніговий покрив може лежати від 90 до 150 днів і більше.

Південні схили та долини мають найтепліший та сухіший клімат. Середня температура липня у Свиднику 17 °C, у долині Ондави – 18 °C, а у січні близько -4 °C. Найбільші дощі в басейнах ріки Ондави (650–700 мм), найменші – в басейнах рік Ториси і Топлі – 600–650 мм. Сніг лежить від 50 до 70 днів.

Вегетаційний період на півночі Лемківщини починається в квітні, в гірських долинах – у травні, а на південній частині – в березні.

У лісах Лемківщини ростуть цінні породи дерев: дуб, бук, граб, явір, ясен, липа і в’яз. З хвойних дерев: сосна, смерека, ялина. На запущених ділянках, у зарослях росте ліщина, черемха, калина, малина, горобина та різні квіти й трави.

На висоті 600—1000 м росте лише бучина та ялина і де-не-де – ясен, явір і смерека. І вже на висоті 1500 м широко розкинуті полонини, вкриті трав’янистою рослинністю, й використовуються вони не лише для випасу худоби, але й частково для сінокосів.

На підгір’ї Західного Бескиду росте бук та ялина, а в затишній долині Попраду – липа, смерека, модрина. На Сниській Магурі, Левоцьких та Чергівських горах переважають типові смерекові та букові ліси, в яких зустрічаються ялина, модрина, сосна, а на нижніх схилах Ондавської полонини – бук і дуб. У ріках та потоках Лемківщини водяться форель, марена, рибець, дунайський харіус, видра тощо.

У лісах – різноманітні звірі: олені, козулі, дикі свині, бурі ведмеді, вовки, лисиці, борсуки, куниці, білки, тхори. У горах водяться дикі коти, рисі. З птахів переважають дятли, мухоловки, яструби, глухарі та орли [1].

____________________

1. Стебельський І. Фізична географія. ЗНТШ. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1988. С. 87—112. Т. 206 [Лемківщина. Земля – люди – історія – культура. Т. 1].