Оглавление
Коллектив авторов. Історія цивілізації. Україна. Том 2. Від Русі до Галицького князівства (900–1256)
Вступ. Олександр Моця, Олена Черненко
«Руська земля»
Руська земля – державна територія. Олександр Моця
Кордони. Олександр Моця, Олена Черненко
Населення. Олександр Моця, Олена Черненко
Волинська земля. Юрій Пшеничний
Галицька земля. Ольга Манігда
Ремесла та промисли. Андрій Петраускас
Торговельні шляхи та засоби сполучення. Олександр Моця, Олена Черненко
Водний транспорт. Андрій Петраускас
Сухопутний транспорт. Олена Черненко
Мова та культура
Мова населення Русі. Світлана Шумило
Русь язичницька та Русь християнська. Олександр Моця
Писемність, книги та книжники Київської Русі. Світлана Шумило
Монументальне мистецтво. Юрій Коренюк
Іконопис. Володимир Жишкович
Книжкова мініатюра. Яким Запаско
Скульптура. Володимир Жишкович
Дрібна пластика. Володимир Жишкович
Архітектура. Олена Черненко
Поховальні звичаї. Роман Луценко
Одяг. Олег Ярошенко
Дозвілля та розваги. Музичні інструмети та музика. Оксана Дядечко
Настільні ігри Давньої Русі. Наталя Хамайко
Народи між Сходом та Заходом
Русь та вікінги. Денис Король
Хозари на західних теренах Великого степу. Олег Бубенок
Володарі причорноморських степів: печеніги, торки, половці. Олег Бубенок
Візантійська Таврика (X–XIІІ cт.) Андрій Домановський
Військова справа
Військова справа Русі. Віталій Калініченко
Військова справа степових народів. Віталій Калініченко
Отрывок из книги
Для осмислення цивілізаційної історії України надзвичайно вагомим є звернення до світоглядних, культурних та духовно-ціннісних процесів того часу, коли на перехресті Сходу та Заходу виникла держава, яку сучасники називали «Русь». Але беручись за розгляд цих процесів, необхідно висвітлити кілька проблем.
Переконливої відповіді на питання, поставлене ще на початку ХІІ ст. давньоруським літописцем: «откуда єсть пошла Русская земля», немає донині. Навколо походження назви «Русь» або «Руська земля» постійно виникають дискусії, часто палкі та емоційні. На сьогодні існує більше ніж два десятки теорій щодо її появи, й кінця цьому процесу не видно.
.....
Безперечний зв’язок сеймсько-курської оборонної лінії із завданням захисту відомого «степового коридору», що в XII ст. став традиційною дорогою кочівників на Русь. У цих місцях праві береги Сейму і Псла були покриті густими лісами, а їхнє межиріччя було найбільш вигідним суходільним шляхом, поздовж якого були відсутні болота й переправи, котрі заважали руху верхового війська. Це була й найоптимальніша торговельна караванна дорога на Київ. Більшість укріплень курської оборонної лінії розміщувалися на північному боці цієї відомої степової дороги, але ланцюг городищ простежується і на її південному боці, по правобережжю Псла. Ця територія могла мати статус однієї з курських волостей. Особливе місце в цьому регіоні мала Вирська волость. Східніше Виру (на це вказує існування ланцюжка оборонних укріплень правого берега Псла) була «запольська» волость.
Певна адміністративна неповнота окремих територіальних складових, виражена у відсутності літописних міст, може пояснюватися як слабкою заселеністю віддалених від метрополії земель, так і відносно пізнім формуванням прикордонної територіальної структури, що ще не до кінця склалася під контролем князівської влади. Можливо, на деяке запізнення впливала й майже напіввікова боротьба Переяслава та Чернігова за ці землі: за 100 років, що минули після смерті Ярослава Мудрого, Курськ належав Чернігівському князівству близько 40, а Переяславському – близько 60 років.
.....
