Читать книгу Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи - Группа авторов - Страница 12

Прийшла кума із довгим віником

На бесіду із нашим півником,

Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід.

Я руда, низького росту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа –

В них таке смачненьке м’ясо…

Вовку-брату я сестриця,

А зовуть мене…

Вдень я сплю, а прийде ніч –

Отоді вже інша річ!

Я виходжу полювати –

Стережись, мишва хвостата!

Не злічу вже, скільки штук

За життя я з’їв гадюк.

Я колючий, мов будяк,

А зовуть мене…

Гостроносий і малий,

Сірий, тихий і незлий.

Вдень ховається. Вночі

Йде шукать собі харчі.

Весь із тонких голочок.

Як він зветься?..

В лісі є кравець чудовий,

Шиє звірам він обнови.

Для ведмедя – кожушки,

Для лисички – чобітки,

Для куничок – рукавички,

А для білочки – спіднички,

Зайцю – валянки на лапки

А для вовка – теплу шапку,

Ще й собі пошив піджак…

Хто кравець такий?

Я веселенький звірок,

Плиг з ялинки на дубок.

Руда шубка, пишний хвіст.

Ось дари їй ліс приніс:

Осипають сосни шишки,

Час уже збирать горішки.

Клопітлива і метка,

А в дупло несе грибка.

Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід кошлатий:

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати,

А зимою – в лігві спати.

Як зачує він весну –

Прокидається від сну.

Влітку медом ласував,

Досхочу малини мав,

А як впав глибокий сніг,

Позіхнув і спати ліг.

Бачив чи не бачив сни,

А проспав аж до весни.

Звірята рогаті,

Та ще й бородаті,

Ходять пастись в лози.

Хто? Вгадайте!

(Кози)

Ходить хмуро між дубами,

Хижо клацає зубами,

Весь, як є, –

Жорстока лють,

Очі в нього так і ллють.

Зачаївся ось, примовк.

Грізний звір цей, звісно…

Він такий смугастий,

Він такий ікластий,

Найстрашніший у тайзі,

Перед ним тремтять усі,

Як роззявить пащу: игрр!

Називають звіра…

Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

В полі, в лісі навкруги –

Скрізь у мене вороги.

Я маленький, я вухатий,

Сірий, білий, волохатий.

Я стрибаю, я тікаю,

Дуже куций хвостик маю.

Він ікластий і сердитий,

Дуже любить землю рити.

Жолуді весь час шукає

Й малюків смугастих має.

Дуже товсті ноги маю,

Тихо їх переставляю.

Височезний я на зріст,

Біля рота маю хвіст!

Очі гарні. Пишні вії.

Має дуже довгу шию.

Добре це, бо зручно їсти

Із дерев зелене листя.

Крізь пустелю навпростець

Йдуть-бредуть неквапом

Схожі, ніби близнюки,

Дві гори на лапах.

Хто це землю вигортає,

Мов купини навертає?

То підземний хід

Риє, риє…

Довгі вуса має, а не кіт.

Бивні є, та на слона не схожий.

Є плавці у нього, та не кит.

Хто це, діти? Здогадались?..

Швець – не швець,

Кравець – не кравець,

Тримає в роті щетину,

А в руках – ножиці.

Що то воно: у воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвіст відпадає?

Довгі ноги – довгий ніс.

Прилетів – обід приніс.

Смачних жабеняток

Для своїх маляток.

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує.

За вікном летить сніжок,

Піднялася віхола.

Але бачу я пташок,

Що сидять під стріхою!

Чив-чив-чив, чив-чив-чив!

Хто співати їх навчив?

Сірі пташенята ці

Звуться, діти, …

Крізь зимові заметілі

Пташенята прилетіли.

В них червоні гарні груди –

Ніби яблука усюди

Хтось розвісив у дворі.

Звуться пташки …

У кого біле черевце

І чорна-чорна спина?

Всі діти знають відповідь:

Звичайно, у …

Хто гнізда свого не має,

Яйця іншим підкладає,

А у лісі в холодку

Все кує, мудруля,

Хто вона?

Величезний на зріст,

Пишним віялом хвіст.

До колін борода.

Що за горда хода!

По усьому двору

Розганя дітвору.

Порозгонив і зник.

Був це, діти…

Маленький, сіренький

По гаях літає,

Уночі співає.

Як сонце заходить,

Він чарівний спів заводить.

З дерева лунає звук:

Хто там стукає: тук-тук?

Уночі гуляє,

А вдень спочиває,

Має круглі очі,

Бачить серед ночі.

Не князівської породи,

А ходить в короні,

Не їздець, а зі шпорами,

Не сторож, а рано будить.

Хоч годинника не має,

Вранці він нас піднімає.

Кожен прокидається –

З сонечком вітається.

Наче сонячні клубочки

Хтось розсипав біля квочки.

Хто це там пищить, малята?

Здогадалися?..

До квіточки лечу,

Лечу – дзижчу.

– Дум-дзум-жу-жу –

Як звуть – не скажу.

Ану, хто з дітей вгадає,

Що за звір ніг вісім має?

Снує з ниток тонкі сіті,

Щоб мушки в них ловити?

Край дороги, по обніжку,

Йде тваринка – тонконіжка,

Одна ніжка, п’ята ніжка…

Там іде…

Наче птиця, крила має,

Все літає і співає:

– Я медок вам ношу,

Не чіпай же, бо вкушу.

Так лякає нас мала,

А зовуть її…

Вертоліт такий маленький

Сів на квітку золотеньку.

Усміхнулася кульбабка:

– Завітала в гості…

Навесні барвиста квітка

На галявині розквітла.

Лиш поглянути хотіли –

Враз знялась і полетіла.

Хоч не олень – роги має,

І не птиця, а літає.

Чорний-чорний, а не крук,

Це малий, моторний…

По травичці він стрибає,

І сюркоче, і співає,

Заливається, як дзвоник,

Називають його…

Прилетіла цокотуха,

Щось торочить понад вухом.

Всім набридла байка ця

Без початку і кінця.

Летить – пищить,

Сяде – мовчить.

Хто його вб’є,

Свою кров проллє.

Прилетів комарик

І приніс ліхтарик,

Щоб стежину відшукати

Та у лісі не блукати.

Ця комашка-розумашка

І працює дуже важко.

В земляну свою хатинку

Тягне довгу соломинку.