Читать книгу Міфологія - Группа авторов - Страница 4

Предки давніх євреїв у III – II тис. до н. е. кочували просторами Ханаану (територія сучасної Палестини), постійно переходячи з місця на місце зі своїми чередами. У XIII ст. до н. е. давньоєврейські племена об’єдналися навколо культу бога Яхве. Його шанували як бога, який очолював племена людей у їхніх мандрах та війнах. Інші, чужі боги, давніми євреями не сприймалися: Яхве був ревнивим богом. У боях з осідлим місцевим населенням (ханаанеянами) та завойовниками з заходу (філістимлянами) склався союз дванадцяти племен («колін»), який дістав назву Ізраїль.

Перший храм для шанування Яхве проіснував до VII ст. до н. е. Він був зруйнований під час нападу на Єрусалим вавилонського царя Навуходоносора. Другий храм був побудований у V| ст. до н. е. і простояв до 70 р. н.е., коли його було  зруйновано римлянами. Нині від нього залишилася лише частина західної стіни – Стіна плачу. У І тис. до н. е. у прадавніх  євреїв склалася система вірувань, яку називають іудаїзмом, від імені Іуди, одного з дванадцяти синів Іакова.

У Х ст. до н. е. Яхве шанується в Єрусалимі, причому тільки в єдиному храмі, який збудував для бога цар Соломон. Ці та подальші події ізраїльської історії – розпад та знищення держави, «вавилонський полон», повернення до Палестини, входження її до складу імперії Александра Македонського, римська окупація – знайшли відображення в одному з видатних пам’яток духовної літератури та всесвітньої історії – Біблії. Міфологічні уявлення іудеїв увійшли до старозапо-вітної частини Біблії, яка складається з трьох частин: Тора (Закон), або П’ятикнижжя Мойсея, Книги пророцькі та Писання.

Традиційні міфологічні теми викладені в книзі Буття: створення світу та людини, втрата людиною раю, вселенський потоп та інші, але ці міфологічні сюжети тісно пов’язані в Біблії з історією єврейського народу. Давньоєврейська міфологія – це міфологія історії народу, а не створення світу та життя, як у інших народів. З одного боку, вона дуже схожа на інші міфології. Одразу ж впадає в око відповідність деяких міфів міфам Шумеру та Аккаду, Єгипту: так, імена єдиного бога Яхве (Ієво), Елохім, Ель, Мелек були іменами богів західносемітських народів – фінікійців, угаритян, моавитян та інших. Біблійна картина створення дуже схожа на аккадську, розповідь про початок людського життя у раю, прихід до світу зла, всесвітній потоп притаманні багатьом міфологічним системам.

У Лівані досі збереглися розвалини міста Бібл. Звідси греки вивозили для своїх рукописів папірус, який вони називали «біблос». Від цього слова походять грецьке «бібліон» – «книга», «бібліа» – «священні книги» та «бібліотека» – «зібрання книг».

Але образ божества в давньоєврейській міфології зовсім інший порівняно з міфологічними системами близьких сусідів давніх євреїв. Кожен бог Єгипту чи Греції має свою «біографію», родовід походження, шлюбів, подвигів, перемог та поневірянь. Мойсей на горі Синай У Яхве немає нічого подібного – він не має біографії, не має і портрета.

З Яхве можна спілкуватися, підкоряючись його «гласу», як це робить Мойсей, але його не можна побачити чи зобразити. Звичайно, характеристики Яхве нагадують природні явища: гнів Яхве спопеляє як справжній вогонь, під час з’явлення Яхве Мойсею на Синаї від гори йде дим; «дух» Яхве схожий на вітер, «глас» описується як справжній грім. Бог розкривається через ангелів – безтілесних істот, які повинні служити богові, воювати з його ворогами, нести його волю стихіям та людям. Сім старших ангелів (архангелів) схожі на зороастрійських Амеша спента; ангели, які відійшли від бога, – вороги і бога, і людей.

Яхве належать святі місця – пустелі та гори, але він не прив’язаний до них. Він усюди, він заповнює увесь простір. Бог-блукач і від свого народу потребує мандрів у невідоме: так Авраам покинув Месопотамію і пішов до Палестини; Мойсей вивів народ з Єгипту до невідомої Землі Обітованої. Яхве наполегливо вимагає від своїх обранців слухняності, відданості та любові до себе.

Людина в давньоєврейській міфології – «партнер» бога: Яхве укладає заповіт з Ноєм та його нащадками, Авраам визначається як «друг Яхве» – він повинен приходити богові на допомогу, вести під його проводом війни; але людина через свою гріховність може й відступитися від заповіту, почати сумніватися у своєму богові, навіть вшановувати інших богів (поклоніння золотому теляті). Але милість бога невичерпна – він повсякчас прощає своїм обранцям їхній переступ і веде їх уперед до мети, яка відома тільки богові.

Біблія – це свята книга іудеїв та християн. Слово «біблія» взяте з грецької мови і означає «книги», тому Біблія складається з багатьох різноманітних книг. Ті книги протягом тисячі років у різних місцях писали різні люди. Книги Старого Заповіту були написані єврейською мовою. Біблія розповідає, почавши від створення світу, про історію й долю людей. Окремі частини Біблії названо «Книгами».

Створення світу1

1. Напочатку Бог створив небо та землю. 2. Аземля була пуста та порожня, а темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. 3. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло. 4. І побачив Бог світло, що добре воно, – і Бог відділив світло від темряви. 5. І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». І був вечір, і був ранок, – день перший. 6. І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою і водою». 7. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. 8.І назвав Бог твердь: «Небо». І був вечір, і був ранок, – день другий. 9. І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-під неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». І сталося так.

10. І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце зібрання води назвав: «Море». І Бог побачив, що добре воно. 11. І сказав Бог: «Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі». І сталося так. 12. І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. 13. І був вечір, і був ранок, – день третій. 14. І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.

15. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею». І сталося так. 16. І вчинив Бог обидва світила великі: світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. 17. І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею 18. І щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. 19. І був вере воно. 22. І поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!» 23. І був вечір, і був ранок, – день п’ятий. 24. І сказав Бог: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так. 25. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

Створення людини

26. І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі». 27. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. 28. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» 29. І сказав Бог: «Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, – нехай буде на їжу це вам! 30. І земній усій звірині, і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, – уся зелень яринна на їжу для них». І сталося так. 31. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, – день шостий.

Бог освячує сьомий день (друге оповідання про створення світу)

1. І були скінчені небо і земля, і все воїнство (небесні світила) їхнє. 2. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. 3. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

Коментарі

Першу історію створення світу називають «елохістською» версією, тому що в давньоєврейському оригіналі Старого Заповіту Бога визначають словом «Елохім» (форма множини). Другу історію називають «яхвістською» версією, тому що Бог визначається священним словом YHVH, яке читається як Яхве. Деякі дослідники Біблії вважають, що під час творення Тори (священної книги іудаїзму) обидві ці історії увійшли до неї. Авторство Книги Буття, як і всієї Тори, традиційно приписується Мойсею.

Адам і Єва

У давнину казали, начебто всю нашу землю створив великий, всемогутній Ягве.

І коли він її створив, то далеко на сході посадив чудесний райський сад. І назвав його Едемом.

В Едемі росли яблука, помаранчі, виноград, фініки, банани. І було там ще багато незвичайних дерев і квітів.

В Едемі царювала вічна весна. Буяли троянди, річка дзюрчала в тіні дерев, стиглі плоди падали на землю в густу траву.

Щоранку розкривалися квіти, річка вабила прохолодою, але порожньо було в чудеснім саду. Не було кому купатись у річці, зривати квіти, збирати солодкі ягоди та відпочивати в тіні дерев.

І вирішив Ягве: «Створю людину, подібну до себе».

Узяв Ягве річкову глину, виліпив з неї людину, вдихнув у неї життя і назвав людину Адамом.

Адам ходив по райському саду, збирав плоди, купався в річці, та було йому сумно.

Тоді виліпив Ягве з глини всіляких звірів і птахів, оживив їх і привів до Адама.

Проходила повз Адама всяка звірина, пролітало всяке птаство.

Пройшов повз Адама слон, і Адам назвав його слоном. Пролетів повз Адама орел, і Адам назвав його орлом. І їжака назвав їжаком, і тхора – тхором, і зайця – зайцем, і синицю – синицею.

Усім дав імена!

Але Адам все одно ходив сумний, адже не було в нього близького друга, котрого він міг би любити.

І тоді сказав Ягве:

– Не годиться Адамові бути одному. Створю я для нього вірного друга.

Міцно приспав Адама Ягве і, поки той спав, узяв Адамове ребро та й зробив з нього жінку.

Адам прокинувся, подивився на жінку й проказав:

– Яка ти прекрасна! Мене звуть Адам, а тебе нехай звуть Єва. Ти будеш моєю дружиною.

І почали Адам і Єва жити в раю.

Разом вони гуляли, разом купалися в річці, разом плели вінки з квітів, разом збирали плоди з усіх дерев.

Але росло на горбі серед саду одне напрочуд гарне дерево, про яке Ягве сказав Адамові і Єві:

– Ніколи-ніколи не рвіть яблук з цього дерева. Як тільки ви з’їсте хоч би одне яблуко – то зараз же й помрете.

– Та навіщо нам це дерево? У нас і без нього досхочу плодів! – відказали Адам і Єва.

На забороненому дереві жив злий і підступний Змій. Він був хитріший від усіх звірів і птиць, що їх створив Ягве.

Почав хитромудрий Змій чатувати, коли до забороненого дерева підійде Єва. І коли Єва підійшла до забороненого дерева, Змій сказав:

– Чув я, що заборонив вам Ягве рвати плоди з райських дерев.

Єва відповіла:

– Ні! З усіх дерев ми можемо рвати плоди, окрім цього. Ягве застерігав: «Не їжте яблук з цього дерева. Кожен, хто з’їсть хоча б одне, помре».

На те відказав підступний Змій:

– Ягве обдурив вас. Він знає, що того дня, коли ви з’їсте заборонений плід, ви з Адамом станете такі ж мудрі та всемогутні, як сам Ягве.

Подивилася Єва, які соковиті, рум’яні яблука визріли на забороненому дереві, й закортіло їй з’їсти заборонене яблуко.

Зірвала Єва заборонене яблуко, з’їла одну половину, а другу віддала Адамові. Тільки-но з’їли Адам з Євою заборонене яблуко, подивилися одне на одного й уперше побачили, що вони – нагі, й засоромилися.

Ягве гуляв у тіні дерев по райському саду й гукав Адама:

– Адаме, де ти?

Адам сховався в кущах і звідтіль відповів:

– Ягве, я чую тебе, але не можу до тебе вийти. На мені немає ніякого одягу.

Ягве підійшов до Адама й спитав:

– Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не з’їв ти той плід, який я заборонив тобі їсти?

Адам злякався й відповів:

– Це не я! Це Єва зірвала яблуко й дала мені.

Ягве звернувся до Єви:

– Чому ти не послухалася мене?

Єва злякалася:

– Це Змій навчив мене!

Ягве розгнівався й закричав:

– Злий та підступний Змію! За те, що ти намовив Єву з’їсти заборонений плід, плазуватимеш повік на череві, й усі люди будуть тебе ненавидіти.

– А ти, – сказав Ягве Адамові, – за те, що не послухався мене і з’їв заборонений плід, повік добуватимеш хліб свій у поті свого лиця – оратимеш землю й сіятимеш зерно, і кожен шматок хліба діставатимеш важкою працею. А ти, Єво, в муках будеш народжувати дітей своїх.

І вигнав Ягве Адама і Єву з раю.

Заридав Адам, заголосила Єва, і пішли вони пустельною голою землею, що була зовсім не схожа на сад Едемський.

Адам почав орати землю; він трудився з ранку до вечора, щоб зібрати врожай.

У Адама з Євою народилися діти. Коли діти виросли, вони збудували міста, насадили сади й розселилися по всій землі.

Всесвітній Потоп

Коли люди розселилися по землі, вони спочатку навчилися сіяти хліб, а потім почали вирощувати виноград і робити з нього вино.

А коли пили вино, ставали нерозумними і лихими, кривдили слабих, вихваляли самі себе й брехали одне одному.

Ягве дивився на людей, і було йому дуже гірко. Алюди щороку ставали все гіршими й лютішими. І Ягве так розгнівався, що надумав знищити всіх людей і всіх звірів, яких створив.

Лише одній людині він вирішив зберегти життя. Звали того чоловіка Ной. Він був добрий і роботящий.

І сказав Ягве Ноєві:

– Люди стали жорстокими і лихими. Я затоплю їхню землю й знищу все живе!

І загадав Ягве Ноєві збудувати велитенський корабель – ковчег – з найміцнішого дерева. Щоб у ковчезі тому було три палуби – три поверхи: верхня палуба, середня й нижня. Щоб двері в ковчезі були збоку. Та ще добряче треба просмолити ковчег іззовні та зсередини.

– Коли збудуєш ковчег, – сказав Ягве, – ввійдеш до нього зі своєю сім’єю. Але спочатку приведи до ковчега по парі всіх звірів та всього птаства. Усіх, хто є на землі, навіть кажанів та черв’яків земляних, не забудь узяти з собою до ковчега! Та побільше запаси для всіх харчу! Збери насіння дерев і трав польових.

Зробив Ной, як загадав йому Ягве. Ні про кого не забув, навіть про жаб і мух згадав. Насіння розвісив по стінах ковчега в торбинках, кокосові горіхи й цибулини повісив в’язками.