Читать книгу Смарагдове місто Країни Оз - Лаймен Фрэнк Баум, Lyman Frank Baum, Edith Van Dyne - Страница 5

Гадаю, ви вже багато знаєте про Смарагдове місто, тож нагадаю лише, що це столиця всім відомої Країни Оз, яка справедливо вважається найдивовижнішою казковою країною в усьому світі.

Смарагдове місто збудоване з красивого мармуру і щедро прикрашене величезними смарагдами. Зрозуміло, там є й інші дорогоцінні камені: рубіни, діаманти, сапфіри, бірюза… Але вони прикрашають будинки зсередини, а фасади будівель і вулиці облямовують тільки смарагди, тому місто й називають Смарагдовим. До початку нашої історії в місті було дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят чотири будівлі, в яких мешкало п’ятдесят сім тисяч триста вісімнадцять жителів.

Навколо міста, на родючих землях, що тягнуться аж до пустелі, котра з усіх боків оточує країну, розташувалося безліч затишних ферм. Там живуть ті, хто вважає сільське життя привабливішим за міське. А всього у Країні Оз живе понад пів мільйона осіб, хоч деяких з них не кожен назве людиною. Тут є створіння не з плоті та крові, як ми, а зроблені зовсім з інших матеріалів. Попри своє іноді не зовсім звичайне походження, всі мешканці Країни Оз живуть у щасті й достатку.

Їм невідомі хвороби та смерть. Померти тут можна тільки через нещасний випадок, але такі випадки стаються дуже й дуже рідко. У Країні Оз немає ні бідних, ні багатих, бо тут немає грошей, а всі речі й багатства належать правительці, добрій феї Озмі.

Вона піклується про жителів країни, як мати піклується про дітей. Тут кожен зайнятий улюбленою справою: одні вирощують овочі та різне збіжжя і збирають добрі врожаї, тож їжі вистачає на всіх; інші шиють одяг і взуття, щоб кожен міг одягнутися на свій смак; є тут і майстри-ювеліри, які роблять розкішні прикраси, а потім роздають їх усім охочим просто так.

Якщо ж комусь чогось не вистачає, він просить це в сусідів, і ті йому з радістю дають… Чим би не займався житель Країни Оз для спільного блага, якщо він у чомусь має потребу, то завжди отримає це в подарунок від своїх сусідів і друзів: і одяг, і житло, і меблі, й прикраси, й іграшки. Якщо ж у сусідів чогось бракує, можна звернутися до правительки – на її складах в достатку є всі потрібні речі й продукти.

Пів дня жителі Країни Оз працюють, а пів дня розважаються, тож ні те ні те не встигає їм набриднути. У них немає жорстоких наглядачів, які змушували б їх працювати, ніхто їх не підганяє. Кожен з гордістю робить те, що вміє, для добра своїх друзів і близьких, і радіє, якщо їм це подобається.

Тепер ви розумієте, що Країна Оз – не зовсім звичайна країна. Не впевнений, що такий спосіб життя можливий у нашому світі, але, як твердить Дороті, добрі і милі жителі Країни Оз вирішили порядкувати саме в такий спосіб.

Зрозуміло, Оз – казкова країна, і живуть в ній казкові істоти, але це зовсім не означає, що тамтешні жителі зовсім не схожі на нас. Тут є різні створіння, іноді з дуже дивною вдачею і звичками, але серед них немає злих і жорстоких, немає черствих, егоїстичних осіб. Це мирні, веселі, добродушні істоти, вони обожнюють маленьку дівчинку, яка управляє ними, і радісно виконують всі її побажання.

Однак є в Країні Оз такі закутки, де все йде зовсім не так чудово, як у центрі, в Смарагдовому місті й на родючих угіддях навколо нього, де живуть веселі селяни та робітники. Далеко на півдні, у Країні Південців, живе дивний народ, котрий прозвали Молотоголовими. Своїми молотоподібними головами вони готові побити кожного, хто до них наблизиться. Рук у них немає зовсім, зате шиї довгі та гнучкі, наче гумові. Коли така істота сердиться, шия її розпрямляється і голова вистрілює в бік кривдника, а потім знову повертається на плечі господаря. Молотоголових також називають Дикими людьми, але вони ніколи не завдавали шкоди нікому, окрім тих, хто їх стривожив у горах, де вони мешкають.

У далеких лісових хащах Країни Оз зустрічаються величезні звірі. Здебільшого вони не такі вже й небезпечні і зазвичай дружньо зустрічають гостей, якщо ті забредуть в їхнє лігво. Але є там і страшні звірі, Калідаси. Тулуб у них ведмежий, а голова – як у тигра. Колись Калідаси славилися своєю ненажерливістю, але тепер їх майже всіх приручили.

А ось Войовничі Дерева приручити так і не вдалося. Варто мандрівникові увійти в ліс, де ростуть такі дерева, як вони одразу відшмагають незваного гостя всіма своїми гілками і виштовхнуть геть.

Але ці неприємні речі існують лише в кількох віддалених районах Країни Оз. Я припускаю, що в кожної країни є свої маленькі недоліки, тому навіть ця майже досконала казкова країна не може бути цілком ідеальною. Колись тут також жили злі відьми. Але поступово усіх їх знищили. Тож, як я вже сказав, в Озі панує лише мир і щастя.

Тепер Країною Оз править добра Озма, і ніколи ще жителі так не любили свою правительку, як зараз. Вони цілковито впевнені, що Озма – найкрасивіша дівчинка в усьому світі. А також найрозумніша й найдобріша.

Дороті Гейл вже не раз бувала у Країні Оз, пережила тут безліч пригод і знайшла багато друзів. Але Озма – її найкраща подружка. Вона навіть зробила Дороті принцесою і запросила її жити до себе в палац, але Дороті відмовилася, посилаючись на те, що тітці з дядьком буде так самотньо без улюбленої племінниці.

Однак тепер, коли дядько Генрі потрапив у халепу, Дороті вирішила повернутися у Країну Оз і попросити Озму про дещо.

Через кілька секунд після того, як вона подала таємний сигнал у своїй маленькій спальні, дівчинка з Канзасу вже сиділа у чудовій кімнаті в палаці Озми у Смарагдовому місті Озу. Коли з обіймами і поцілунками було покінчено, Озма схвильовано запитала:

– Що трапилося, Дороті? У тебе якісь неприємності? Чому ти така сумна?

Дороті важко зітхнула:

– Зі мною все в порядку, а от дядько з тіткою… схоже, їм доведеться залишити свою ферму в Канзасі.

– Розкажи все по черзі, – співчутливо попросила Озма.

– Розумієш, дядько Генрі зовсім збіднів. Ферма більше не приносить йому доходів. І ось одного разу він позичив грошей і підписав папір, де було сказано, що, в разі неповернення їх у визначений термін, у нього заберуть ферму. Дядько сподівався зібрати добрий урожай і розрахуватися з боргами, та цього не сталося. І ось тепер їх з тіткою виганяють з ферми, а їм нікуди податися. Вони такі старі та хворі, що зовсім вже не можуть працювати, тож це доведеться робити мені, хіба що…

– Що, люба? – підбадьорливо усміхнулася Озма, але Дороті ніяк не наважувалася вимовити найголовніші слова.

– Я б хотіла залишитися тут, у Країні Оз, – почала вона. – Ти ж запрошувала мене, правда? Але я не можу залишити дядька й тітку…

– Якщо я правильно тебе зрозуміла, – розсміялася Озма, – мені доведеться запросити твоїх родичів, інакше ти не залишишся. Що ж, я згодна.

– Правда? Це ж просто чудово! – Дороті від радості заплескала в долоні. – Ти перенесеш їх сюди? Може, ти і ферму їм даси, де-небудь у Країні Жвакунів або Моргунів?

– Безумовно, – відповіла Озма, зрадівши, що подружка, нарешті, розвеселилася. – Для твоїх друзів, Принцесо, завжди знайдеться місце у Країні Оз.

Дороті була в захваті і водночас зовсім не здивованою, адже була впевнена, що доброта Озми не має меж і її прохання не залишиться без відповіді. Коли, справді, таке було, щоб її могутня й вірна подруга їй відмовила?

– Будь ласка, не називай мене Принцесою, я не хочу. Я хочу жити на фермі, разом з дядьком і тіткою, а принцеси на фермах не живуть.

– Принцесі Дороті не місце на фермі, – ніжно усміхаючись, відповіла Озма. – Твоє місце тут, у палаці. Відтепер ти будеш першою придворною дамою.

– А як же дядько Генрі? – почала було Дороті.

– Дядько Генрі достатньо напрацювався у своєму житті, – перервала її правителька. – Йому й тітоньці теж знайдеться місце в палаці. Тепер їм не доведеться гнути спину з ранку до вечора. Коли ти хочеш їх переправити сюди?

– Я обіцяла повернутися в п’ятницю…

– Навіщо тобі повертатися? І навіщо чекати до п’ятниці? Зробімо їм сюрприз і перенесемо сюди без попередження.

– Гадаю, вони не вірять у Країну Оз, – задумливо похитала головою Дороті. – Хоч я стільки їм про неї розповідала.

– Побачать – повірять! – рішуче заявила Озма. – Припустімо, ти їх попередиш. Так вони ще розхвилюються не на жарт, дізнавшись, що їм доведеться відправитися у чарівну подорож! Краще вже пояснимо їм все на місці.

– Твоя правда, – погодилася Дороті. – Так краще. Навіщо їм сидіти на фермі, якщо тут набагато веселіше?

– Отже, завтра вранці чекай їх тут, – оголосила Озма. – Зараз же накажу Желеї Джемб приготувати для них кімнати, а після сніданку візьмемо Чарівний Пояс і переправимо твоїх родичів у Смарагдове місто.

– Дякую, Озмо, мила, дуже, дуже дякую тобі! – вигукнула Дороті й ніжно поцілувала подружку.

– Може, погуляємо в саду? – запропонувала Озма, щоб приховати збентеження. – А потім перевдягнемося й повечеряємо. Ходімо, Дороті!