Читать книгу Про гріхи і чесноти - Любомир Гузар - Страница 2

Він казав, що хоче бути Людиною, вкладаючи в це слово свій особливий зміст. І він був Людиною. Унікальною, непересічною і простою водночас. Простота і скромність підкреслювали його велич.

Мабуть, не так багато людей мають моральне право публічно розмірковувати про людську мораль. Любомир Гузар, безперечно, мав таке право, бо й сам був людиною високої моралі.

У цій книжці він розповідає про людські достоїнства та вади не як недосяжний небожитель, а як мудрець, який здобув свою мудрість через власний досвід, зокрема й через власні помилки й слабкості. Він не хизується своєю безгрішністю і не зневажає тих, кого називають грішниками. Його любов до ближнього охоплює всіх ближніх, незалежно від їхнього благочестя чи гріховності, так само як і від віросповідання, національної приналежності, соціального статусу…

Люди у відносинах між собою часто забувають про своє призначення бути Людиною й поводяться незріло, вдаючись до негідних вчинків. Любомир Гузар вбачає корінь зла саме у браку любові, поваги, толерантності. Нерідко – поваги до самого себе.

Гадаю, ця остання написана ним книжка допоможе багатьом краще осягнути свою роль у людському суспільстві, у стосунках із рідними, друзями, сусідами, колегами й навіть із ворогами, якщо вони є.

Мустафа Джамілєв