Читать книгу Білл Гейтс - Маша Сердюк - Страница 4

Крім чудо-пристрою, Білл Гейтс знайшов у школі «Лейксайд» іще дещо важливе. Точніше, не щось, а когось. Найкращого друга, з яким він спочатку бавився в телетайп, а трохи згодом – заснував найбільшу у світі компанію, яка вироблятиме програмне забезпечення.

Того хлопця звали Пол Аллен. Він був на два роки старший від Гейтса, а вигляд мав такий, наче вчився не в школі «Лейксайд», а на останньому курсі університету. Високий, кремезний, із пишною копицею темно-русявого волосся, Пол уже голив бороду й носив модні на той час укорочені штани, аж видно було сліпучо-білі шкарпетки.

«Глянсова» зовнішність не давала жодного натяку на видатні розумові здібності Аллена. Проте він так само, як і Білл, фанатів від точних наук і так само ледь не збожеволів від комп’ютерного термінала, який встановили в школі «Лейксайд». Тоді ніхто ще й гадки не мав про персональні комп’ютери, однак Пол стверджував, що «всі ці штуки стануть частиною нової глобальної індустрії».

Пізніше в одному з інтерв’ю Пол Аллен розповідав, як уперше побачив Білла Гейтса. Недоладний кудлатий восьмикласник з обличчям у ластовинні намагався пробитися крізь натовп школярів, які щільним колом оточили термінал і з хвилюванням стежили за тим, як хтось натискає на кнопки телетайпа. Побачивши Гейтса, який стрибав, наче мавпа, намагаючись роздивитися бодай щось понад головами вищих школярів, Пол Аллен подумав: «Який упертий малий. Треба допомогти йому, поки він не дав дуба, ось так стрибаючи».

Із першого дня знайомства Білл і Пол стали нерозлийвода. Вони часто разом сиділи біля телетайпа до пізньої ночі. І могли теревенити про все на світі – починаючи від дитячих спогадів і закінчуючи мріями про майбутнє.

Єдине, що їх сильно відрізняло, це вміння зосереджуватися на одній справі. Пол постійно «стрибав» від ідеї до ідеї, а Білл завжди фокусував усю свою увагу лише на одному питанні.

– Моя цікавість поширювалося на все, що потрапляло в поле зору, а Білл із головою занурювався в одну-єдину задачу, – розповідав потім Пол в одному з інтерв’ю. – Це було добре помітно, коли він програмував. У зубах Білл затискав фломастер, притупував ногами й розгойдувався взад-вперед. У ті хвилини навколишній світ для нього не існував.

– Усе своє життя Пол був дуже допитливим, – розповідав своєю чергою Гейтс про найкращого друга. – Навіть коли ми були дітьми, здавалося, що його цікавить геть усе навколо. Для нього було абсолютно комфортно говорити як про комп’ютери, так і про творчість Вільяма Шекспіра. Він з однаковим задоволенням грав на гітарі та копирсався в мікросхемах. Обожнював читати й міг простими словами пояснити складні речі. Знайомство з Полом, без перебільшення, змінило моє життя.

Заледве познайомившись, Білл одразу ж запросив Пола до себе в гості. Родина Алленів жила скромніше, ніж Гейтси: тато Пола працював адміністратором бібліотеки при Вашингтонському університеті в Сіетлі, а мама була викладачкою в коледжі. Вони жили в невеликому будиночку, тож оселя Гейтсів справила на Пола дуже сильне враження: будинок був великим і просторим, обставлений сучасними меблями, з красивим каміном у вітальні. А ще батьки Білла були підписані на журнал Fortune – популярне ділове видання, яке писало про бізнес та інвестиції. Купа цих журналів лежала у вітальні на журнальному столику якраз біля того самого шикарного каміна. Малий Білл Гейтс із задоволенням читав Fortune, після чого з поважним виглядом розмірковував на теми бізнесу й фінансів.

– Як гадаєш, як воно – керувати величезною корпорацією? – запитав якось Білл у Пола після того, як прочитав черговий випуск Fortune.

– Гадки не маю, – знизав плечима Пол.

– А раптом у нас коли-небудь буде власна компанія? – очі Білла заблищали крізь скельця окулярів.

– Ну, не знаю, – Аллен почухав потилицю. – Теоретично це можливо. Але коли? Років через тридцять? Коли нам обом буде за сорок?

– Ой, ні, – Гейтс скривився, від чого ластовиння на його обличчі смішно заворушилося. – Не хочу так довго чекати! Присягаюся: я зароблю мільйон доларів ще до тридцяти років!

Він сказав це так упевнено, що Полові навіть не спало на думку шпигонути друга якимось жартом. У глибині душі він повірив Біллові на всі сто відсотків.

Проте Гейтс себе недооцінив. До тридцяти років він заробив 350 мільйонів доларів.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Як Білл Гейтс познайомився з Полом Алленом?

2. Чим хлопці відрізнялися між собою? А в чому вони були подібні один до одного?

3. Як Білл описував Пола?

4. Як гадаєш, чому Гейтс вважав, що Пол змінив його життя?