Читать книгу Кінець дороги - Мері Ловсон - Страница 6

Струан, січень 1969 року

Він повернув велике крісло з високою спинкою до вікна, так, щоб одна сторона затуляла його від решти кімнати, й саме тому батько не помітив його, коли виглянув зі свого кабінету, щоб вилаяти інших. Крик Тома не зачіпав – власне, він його майже не помічав – але він автоматично підвів погляд і коли вже збирався повернутися до газети, око помітило якийсь рух: Адам, наймолодший брат – ні, вже тиждень як другий після наймолодшого – підводився, ставши цапки на підлозі. Він грався зі своїми машинками просто за дверима батькового кабінету і, напевно, скрутився калачиком, закривши руками голову, щоб захиститися від вибуху крику. А зараз він підводився.