Читать книгу За двома зайцями. Вибране - Михайло Старицький - Страница 31

Проня й Голохвостий.

Голохвостий (з папіросою). Звольте! Закуріть!

Проня закурює, Голохвостий курить і озирається.

Проня. Ваша папіроска шкварчить.

Голохвостий. Ето в грудє моєй-с!

Проня. Чого?

Голохвостий. Од любви!

Проня. Ах, што ви!

Голохвостий. То єсть тут у нутрє у меня такая стремительность до вас, Проню Прокоповно, што хоч крозь огонь готов пройтить!

Проня (набік). Починається, починається! (До Голохвостого.) Ах, ето ви кавалерські надсмєшки… Может, по кому другому: у вас стольки баришень…

Голохвостий. Ето ви пущаєте критику; я своєї душі, Проню Прокоповно, не покину лиш би гдє. Развє-хіба там, гдє ваша душа, – і больше в нікоторому мєстє.

Проня. А ви знаєте уже, яка моя душа?

Голохвостий. Ах, Проню Прокоповно, не рвіть меня, как пуклю! Потому відітє, какой я погібший єсть человік.

Проня. Чого ж погібший?

Голохвостий. Потому здєсь у меня (показує на серце) такоє смертєльноє воспалєніє завелось, што аж шипить!

Проня. Когда б заглянуть можна було вам у серце.

Голохвостий. То ви би там увиділі, што золотими слов’янськими буквами написано: Проня Прокоповна Сєркова. Ах, но єжелі б золотой ключ од вашого серца та лежав у моєй душі у кармані, вот би я бив щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце і смотрєл би; не мився б, не помадився б, не пив, даже не курив би по три дні, та всьо б смотрєв би!

Проня. Ах, когда б же тому було правда? (Набік.) Чого він навколішки не стає?

Голохвостий. Да пущай меня алад’ябль скорчить, когда, значить, брешу (Набік.) Ну, сміліще! (Стає навколішки.) В грудє моєй – Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку й серце!

Проня. Ой, мамо моя! Я так стривожена… так сталось несподьовано… я… я… вас, ви знаєте… чи ви мене не обманюєте, чи любите? Я ще молода… не знаюсь у цім ділі…

Голохвостий. Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшітельно нікого не любив, не люблю і не любитиму, окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє. Да єслі б я любив так Братську ікону, то міня б янголи взяли живим на небо!

Проня. Так дуже любите? (Схиляється до його.)

Голохвостий. То єсть говорю вам – кип’яток!

Проня. Ой, страшно!

Голохвостий. Не безпокойтесь… обхождєніє понімаю…

Проня. І я вас дуже люблю! Душка мой! (Дає руку і цілує його.) Я согласна… буть вашою половиною. От только спросить благословенія… Папонько, мамонько!

Голохвостий хоче встати, але Проня задержує його.

Ні, стійте!