Читать книгу За двома зайцями. Вибране - Михайло Старицький - Страница 34

Голохвостий сам.

Голохвостий (входить трохи збентежений). Дак оце і хата Секлити? Просто, дуже просто; і хто б думав, що в такім гноїщі лежить брильянт? (Загляда в кімнату.) Одначе немаєть нікого… Чи не повернути б мені оглоблі назад? Єй-богу, страшно, щоб я ще з великого розуму не встроїв собі штуки! Ні, лучче, во всякім разі, хоч на минуту побачитись, ману пустить: єжелі вона чула щось, то можна одбрехатись; а єжелі не чула, то заспокоїти хоч на два дні, щоб і не допитувалась… Резонт, Свириде Петровичу, резонт. Да і на Галю хоч раз гляну… Ох, тольки ох, да й тольки! (Закурює папіросу.) Одначе могу сказать, що мінє хвортунить: де ж – Проня аж пищить за мене; Сірки старі не знають, де й посадити зятя; боявся жида – не тольки укоськав, но і обдер: заказав храчну пару, цепочку купив, завтра й вінчання. От только Секлиту обчеркнути курячим зубом, штоб заспокоїлась, да й кури! (Ходить по хаті, потира руки, пританцьовує і посвистує.)