Читать книгу Одрі Хепберн - Наталія Павліщєва - Страница 5

«Римські канікули» – це «Попелюшка» навпаки.

Принцеса неіснуючої країни Анна приїжджає з офіційним візитом до Рима. Необхідність говорити те, що потрібно, а не те, що хочеться, усміхатися згідно з етикетом, брати участь у нудних офіційних заходах замість прогулянки великим містом і відпочинку, пригнічує принцесу. Тож першого ж вечора вона втікає через вікно, щоб побачити Рим. Але принцесу підпоїли снодійним, і Анна засинає просто на лавці. Цим міг би скористатися журналіст, якому терміново потрібен був сенсаційний матеріал для газети. Спочатку все так і відбувається: журналіст увесь день показує їй Рим, а тим часом його друг-фотограф робить безліч знімків, які або скомпрометують Анну, або будуть викуплені її наставниками за чималу суму. А оточення принцеси оголошує про її раптову «хворобу» і починає активні пошуки дівчини.

Принцеса проводить день несподіваних канікул. Вона щаслива, адже цього дня була без охорони, їй ніхто не давав настанов, не потрібно було дотримуватися дипломатичного етикету. Та коли ввечері на очі потрапляє газета з повідомленням про «хворобу», Анна розуміє, що казка про свободу не вічна, її відсутність обернеться великим скандалом і проблемами для всіх.

Принцеса приймає рішення повернутися до палацу і просить журналіста не проводжати її. Той не лишень не переслідує її, а й забороняє це робити другу-фотографу. Зворушені щирістю і відкритістю Анни приятелі не скористалися можливістю заробити на знайомстві з нею. А журналіст, якого у фільмі грав чудовий Грегорі Пек, по вуха закохався у принцесу, точніше не в принцесу, а в Анну.

Опівночі, через добу після своєї втечі, принцеса Анна повертається до палацу, тут і казочці кінець… Канікули були дуже короткими, але такими душевними!

Наступного дня під час спілкування з пресою принцеса говорить про відповідальність, звертаючись до свого вчорашнього друга. Вона не може бути вільною людиною, адже передусім мусить думати про свою країну.

Попелюшка-принцеса, що на добу вирвалася на волю, повертається до золотої клітки, оскільки її відсутність для багатьох обернеться величезною проблемою.

Ось таку роль належало зіграти Одрі Хепберн.

Роль зовсім не подібна на Жіжі, а кінозйомка – це не театральна сцена.

Кіно – не театр…

У театрі вся історія розповідається відразу, сцена йде за сценою від початку до кінця. Фільми знімають окремими епізодами, до того ж часом не в точній послідовності.