Читать книгу Гра в піжмурки - О. Іден - Страница 2

Чорна ауді зупинилась неподалік богуславського відділку поліції. Невисокий русявий молодик вийшов з машини і впевненої ходою рушив до відділку.

– Доброго дня, мені до капітана Ігоря Буряка. – промовив хлопець до чергового на КПП. – Мене звати Олександр Лавров – журналіст з газети «Київський вісник».

– Так, так. можете проходити. Про вас попередили. Прямо по коридору. Крайні двері ліворуч. – жестом вказав полісмен.

– Дякую. – відсалютував хлопець.

Буряк очікував в невеличкому, проте в комфортному кабінеті. Коли Лавров зайшов до кабінету, капітан переглядав стопку паперів.

– Як завжди в роботі? – посміхнувся журналіст і подав руку капітанові через стіл.

– А ти як завжди підкрадаєшся лисицею. – Буряк посміхнувся у відповідь. Потиснув руку.

– Професійний навик. – розвів руками.

Лавров зручно вмостився, щоб далі вести діалог.

– Ну як, дістав справу Андрія Кирпи? – схрестив пальці дашком.

– Звісно, для мене це не проблема. Але скажи, навіщо після стількох років вона тобі знадобилась?

– Готую репортаж на замовлення родичів загиблих. Вони, бачиш, хочуть відкрити спільний меморіал, а я маю написати статтю.

– Тоді зрозуміло.

Капітан передав Лаврову пожовклу папку набиту стосами паперів, роздруківок, фотокопій.

– Ці хлопці викликають повагу. Так майстерно провернути задум й так само безслідно зникли. Молодці – більше нема чого додати.

– Як їх взагалі знайшли? – журналіст відкрив папку. Узяв першу сторінку.

– Чому ти вважаєш, що їх знайшли? – здивувався Буряк. – Якби не анонімне повідомлення, котре прийшло нам у відділок, ніхто б і не здогадався. Щоб ти розумів, воно прийшло три роки тому. Кирпі вже мало бути сто років. А з цього випливає – воно автоматичне. Стояло на певну дату й рік.

– Чому саме в Богуславський відділок? – Лавров підняв очі на капітана.

– Можливо, через те, що Кирпа жив тут.

– Хм. Зрозуміло.

– Справа переважно складається із сповіді Кирпи. І, знаєш, на чому він її написав? – Буряк зробив паузу, чекав запитання журналіста.

– Ну?

– На стінах маяка! – Капітан хитро посміхнувся.

– На стінах маяка? – Перепитав Лавров.

– Ти ліпше сам прочитай і все зрозумієш. А я поки що нам кави зварю з коньяком.

Журналіст відклав титульну сторінку й заходився читати справу Андрія Кирпи.