Читать книгу Обітниця - Олег Ладыженский - Страница 1

Що станеться з іменем, маючим тінь,

І з тінью, в якої з'явилось ім'я?

Можливо, народиться нова сім'я,

Де будуть стосунки чудні та прості,

І доля своє розпочне маяття

У цих безтілесних живих поняттях…

І тінь за хазяїном містом біжить,

По імені кличе: «Агов! Стережись!

Не треба!…» Але це ім'я без буття

Мені незнайоме.

Я жив в тіні імен. В тіні великих

Імен, немов шляхетних прапорів.

Їх смак душа приймала, наче ліки,

Їх блиск в очах грозою майорів,

І супились зі стін суворі лики,

За хист мене лишаючи дарів.

Я вивчив імена тіней пізніше.

Ось тінь змії. Тінь ворога. Ось тінь

Кота, що переслідує тінь миші,

Ось тінь-тополя з тінью від листів.

А це пройшов тінь-день. В вечірній тиші

Чекає він тінь-ночь на самоті.

Передбачая дикий рух племен,

Вал землетрусів і загибель мира,

Не те співаю, що бажає ліра,

А імена тіней та тінь імен.