Читать книгу Обітниця - Олег Ладыженский - Страница 2

Поклади мене, як печатку в руку,

Поклади мене, як тавро на серце,

Поклади мене, як сухар в дорогу,

Як грозу на діл, як роки на старця.

Поклади мене, бо я вже не встану,

Я навіки тут, я десь був та вийшов,

Над горою хмари від щастя стогнуть,

Під горой тополі трімтять: «Ми – ваші!»

Не довічно хмарам в грозі кричати,

Не довік тополі стояти списом,

Якщо кличу я, а мене не чути —

Поклади мене безпорадной пісней…