Читать книгу Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно - Олег Яськів - Страница 16

Коли позаду карнавал зимових свят, коли феєрія літа ще далеко, коли навіть весна поки що мовчить, та й зима вже облишила нагадувати про себе, коли чорно-біла реальність контрастно окреслює самотні траєкторії людей, які хаотично й ненадовго перетинаються, якраз час вдивитися в себе. Розчути далекий голос чужої людини, яка, можливо, говорить саме до тебе, яка, можливо, просить про допомогу, яка, можливо, переступила межу. Розчути у світовому ефірі власний голос, якого, можливо, раніше ти не розумів або ж не хотів слухати. Розрізнити голос людини соціальної та голос сумління й спробувати накласти їх в унісон.

Данський фільм «Винний» якраз про такий голос людини, яку потрібно почути та зрозуміти. Це один із найкращих прикладів терапії душі через мистецтво кіно.

Фільм розповідає історію, яка протікає в реальному часі, коли колишній поліцейський, а зараз оператор служби порятунку спілкується телефоном з жінкою, яка потрапила в біду.

За своєю формою «Винний» без перебільшення унікальний. Мінімалістична камерна драма, більш сувора, ніж театр, у дотриманні принципу єдності місця та дії, фактично монолог великим планом – усі ці драматичні форми в такій єдності неможливо було уявити в просторі кіно раніше. Тому те, що вдалося створити Густаву Меллеру, можна сміливо називати кінорежисерським подвигом. Та відкриттям.

Вкрай складно означити, у чому ж унікальна заслуга цього фільму, яка, втім безсумнівна. Духовна сповідь без священника, сеанс психотерапії без лікаря, монолог перед власним сумлінням чи підсвідома молитва перед Богом про прощення. Усе це та щось нове водночас. Можливо, це безмовне дзеркало, у яке ми вдивляємося протягом дев’яноста хвилин екранного часу.

«Винний» належить до тієї рідкісної категорії фільмів, які за мінімалістською формою вміщують величезний світ емоцій і водночас утримують глядацьку увагу кожної секунди й до останньої секунди. Повірте, вам буде складно відірватися від екрана, на якому начебто й нічого не відбувається.

Фільм був визнаний кращим у Данії та змагався за Оскара в номінації кращий іноземний фільм. Зважаючи на великі кінематографічні традиції цієї маленької скандинавської країни, дебют режисера можна вважати більш ніж вдалим. А головна роль для актора Якоба Седергрена, можливо, стане найголовнішою роллю в його кар’єрі.

Den skyldige, Gustav Möller, 2018