Читать книгу ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу - Oleksandr Dan - Страница 14

Прага, Чехія
16.12.2011. 11:30

Роберт добре розумів, що він перейшов дорогу великому бізнесу і зараз може перетворитися на головну мішень для помсти.

В аеропорту Праги його зустріли Йован і два охоронці.

– Вітаю, друже! Сподіваюся, добре летів? – радісно вигукнув Йован. – Ну й кашу ти заварив, брате!

– Йоване, відвези мене додому, – попросив Роберт схвильовано, – я не можу ніяк зв'язатися з Хлоєю.

– Роланд наказав везти тебе до офісу негайно, – заперечив Йован. – Я все перевірив, Хлої там немає, і будинок з охоронної сигналізації вже три дні не знімали.

В автомобілі Роберт не вимовив ані слова, усі його думки були про останнє сновиддя. Такого щільного зближення зі світом сновидіння раніше не було жодного разу. Здавалося, що саме він знаходився у тій кімнаті разом із Амандою. І що найдивніше, спілкуючись на тому боці з Амандою, він чудесно пам'ятав це життя і себе в ньому. Це не тільки нівелювало всі його марні пошуки самого себе, а й показувало, наскільки зараз він далекий від істини. Окрім цього, він був украй утомленим, бо в літаку так і не вдалося поспати.

«Треба якнайшвидше знайти психолога, щоб вирішити все раз і назавжди, – подумав Роберт. – І Хлою. Куди вона могла запропаститися, що могло трапитися?»

Він спробував ще кілька разів до неї додзвонитися, але безрезультатно.

Раптом автомобіль зупинився, і Йован по-дружньому сказав:

– Давай, але недовго, нас чекають. О’кей?

Роберт тільки зараз помітив, що вони під'їхали до його будинку, і швидко отямився.

– Я швидко, Йоване. Спасибі тобі, – промовив Роберт і вийшов з автомобіля.

Йован пильно спостерігав за ним.

У будинку спалахнуло світло. Але за кілька хвилин Роберт з пригніченим виглядом вийшов і мовчки сів до авто.

На запитання Йована про Хлою Роберт не відповів, а тільки заперечно похитав головою.

Діставшись до офісу, Роберт одразу попрямував до кабінету Роланда.

– З прибуттям, пане поліглот! – Роланд виглядав стривоженим, утомленим, але всім своїм виглядом намагався показати, що щиро радий бачити Роберта. – Ти просто блискуче спрацював!

– Дякую, Роланде. Але мені здається, що роботу ще не закінчено, – Роберт говорив повільно і втомлено.

– Тож, розповідай усе спокійно і послідовно, – запропонував Роланд. – А потім – додому добре виспатися.

Роберт детально розповів про події в Лондоні. Наприкінці, трохи подумавши, він попросив: