Читать книгу Таємниця Великого Сканера - Олександр Есаулов - Страница 6

– Не зрозумів… – пробурмотів розгублений Брейк. – Агов, ти де? Що за жарти?

Вчені в білих халатах теж здивовано кліпали очима.

– Це не науково, – високо підняв брови один з них.

– Це химерно! – вигукнув другий.

– Отетеріти… – протяг третій.

Блакитна хмаринка, на яку перетворився Дроник, перейшла у формат чистої цифри, непомітно для всіх згустилася в куточку кімнати й раптом перетворилася на Брейкового двійника.

– Е-е… – мовив справжній Брейк. – Це вже не смішно! Це самозванство!

– Ну чому ж? – точнісінько таким же голосом поцікавився Дроник, – дуже навіть цікаво зараз довідатися, хто з нас є справжній Брейк! Може, перевіримо відбитки пальців? Запевняю вас, у мене вони будуть більше схожими на справжні, а може, навіть і більш справжні за справжні!

– Які дурниці! – заволав Брейк. – Закінчуй цю комедію!

– Бачу, що переконав, – сказав Лжебрейк голосом Дроника, розсипався на блакитний пил, і замість нього виник усміхнений Дроник.

– Як ви це робите? – запитав уражений Брейк.

– Та, взагалі, це не складно. Просто переходжу у формат чистої цифри, а вже перебуваючи в цьому форматі, можна перетворитися на кого завгодно.

– Можеш навчити? – очі в Брейка спалахнули.

– Ні… – Дроник похитав головою. – Це для мене просто, а от пояснити, як це відбувається, я й сам не можу. Ну, тепер вірите, що я не з вашої планети?

Учені перезирнулися: доводилося вірити, а Брейк ще й досі чухав потилицю – надто дивне видовисько він щойно побачив.

– А що, – запитав він обережно, – твої друзі теж так можуть? Ну, тобто, зникати й перетворюватися на кого завгодно?

– Ні, це можу лише я один. Як я розумію, ви намагаєтеся знайти ліки від вірусу?

– Так, незважаючи ні на що, ми боремося, – гордо відповів Брейк, – щоправда, нас не дуже багато. Заражені від боротьби відмовилися, їм і так добре. А от ми, реаліти, будемо боротися, нехай з нас залишиться тільки один!