Читать книгу Розстрільний календар - Олена Герасим'юк - Страница 43

Його поважали. Проте навіть після смерті колишні політв’язні не визнають його «своїм», а колеги делікатно кажуть: «людина складної долі» або «контроверсійна персона».

За словами правозахисника Василя Овсієнка, в університеті вірші Миколи Холодного цитували як молитви. Самвидавські журнали називали його найпопулярнішим поетом в Україні. Його легендарна збірка «Крик з могили» вийшла друком у Франції, США, Канаді, Чехословаччині, Польщі. Це була книжка, спрямована проти національної політики КПРС. Щоправда, вона вийшла під назвою «Захалявні вірші з України» і без прізвища автора. Але в ній містилася низка творів, які вже публікувалися, тому зорієнтуватись було не складно. Звичайно, це спонукало КДБ подумати про «перевиховання» поета.

Різкий, принциповий і конфліктний, Микола Холодний мав унікальний талант виводити каральні органи з рівноваги. Він був на чолі ходи зі смолоскипами до пам’ятника Іванові Франку, з нагоди дня філолога виступив в університеті з віршем про «300-ліття возз’єднання України з Росією», після чого на диби став увесь університет, озвіріло КДБ, партком і керівництво.

У квітні 1965 року Микола Холодний зазіхнув на гостро табуйовану тему. На студентській науковій конференції у доповіді він цілеспрямовано згадував, звичайно в позитивному контексті Симона Петлюру й Уласа Самчука. А в серпні того самого року поїхав у карпатське село Шешори на відкриття забороненого пам’ятника Тарасові Шевченку, де з В’ячеславом Чорноволом, Зіновією Франко та іншими дисидентами влаштував мітинг протесту. За це довелося попрощатися з університетом і «гордим званням» комсомольця.

Поет згодом згадував, що незадовго до відрахування він наклеїв на факультетській дошці пошани отримані від Чорновола фотопортрети заарештованих Святослава Караванського, Івана Світличного, Валентина Мороза та ще кількох українських дисидентів.

Микола Холодний поширював лист до пленуму Спілки письменників України з питань роботи з творчою молоддю. У зв’язку з арештами шістдесятників звертався до лідера Китаю Мао Цзедуна з проханням надати політичний притулок.

20 лютого 1972 року Миколу Холодного заарештували за звинуваченням в антирадянській агітації і пропаганді (стаття 62 ч. 1 Кримінального кодексу Української РСР) Але замість учергове показати характер Холодний пішов на компроміс зі своїми принципами і совістю.

7 липня 1972 року славнозвісна газета «Літературна Україна» опублікувала сфабрикованого КДБ листа «На терези совісті» за підписом Холодного. Автор ніби зрікався своїх «політично хибних віршів» та осіб, які штовхали його в «антирадянську трясовину». Холодного звільнили зі слідчого ізолятора КДБ УРСР на підставі постанови про припинення кримінальної справи.

Звичайно, ні талант, ні бунтарські звички нікуди не зникають. Холодний і далі мав активну громадську і життєву позицію. Але усе своє життя повторював, що він жив до 1972 року і помер саме тоді. Миколу Холодного знайшли до смерті закатованого у власній квартирі. Він помер, імовірно, у березні 2006 року.

Джерела

Горобець Олександр. Однокрила доля поета Миколи Холодного // Gazeta.ua. – 2011. – 6 травня. Режим доступу: https://goo.gl/rprk70

Овсієнко Василь. Холодний Микола Костьович: [Інтерв`ю Миколи Холодного 6 жовтня 1999 року; творчий вечір 13 вересня 1999 року; вірші] // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. – 2007. – 13 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/ j3BdJx

Панченко Володимир. Пекло Холодного // ЛітАкцент: [Електронний ресурс]. – 2009. – 17 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/cuKeJH

Черкаська Ганна. Народився на світ я людиною, а, на жаль, помираю борцем. Режим доступу: https://goo.gl/ZGdqv1