Читать книгу Блез Паскаль - Ольга Опанасенко - Страница 3

У самісінькому серці Франції, у провінції Овернь, простяглося пасмо величних і похмурих гір. Це згаслі вулкани Пюї. У кратері одного з них, наче у величезному глибокому полумиску, розляглося місто Клермон-Ферран.

Місто це дуже відоме. Сьогодні воно знане як центр виробництва шин «Мішлен», хоча вперше уславилося воно майже тисячу років тому. Тоді у Клермоні, у місцевому соборі, папа римський Урбан ІІ закликав лицарів вирушити у Хрестовий похід на Єрусалим[1]. Знаменитий собор, зведений з темного місцевого каменю, стоїть і досі.

У 1623 році відбулася ще одна подія, завдяки якій це місто відоме в усьому світі. 19 червня у міському будинку на вулиці Гран-Гра народився хлопчик Блез, якому судилося прожити дуже непросте, але дуже цікаве життя і стати видатною людиною.

Незвичайна історія Блеза починається з того, що дві старі овернські родини – Паскалі й Бегони – вирішили поріднитися. Це були зовсім непрості родини. З покоління в покоління Паскалі посідали високі щаблі у суспільстві. Майбутній дід Блеза, Мартін Паскаль, був навіть секретарем королеви. Не поступалися шляхетністю й Бегони. Голова роду обіймав високу посаду сенешаля Оверні, тобто уособлював у провінції королівську владу, керував збором податків та судом.

У Клермоні на початку 17 століття жили близько дев’яти тисяч людей (звісно, з півмільйонним на той час Парижем не зрівняти, та все одно місто було чималеньке). Не диво, що Паскалі й Бегони були знайомі. Більше того, у Бегонів була дочка на відданні, а в Паскалів – син-юрист, якому саме настав час підшукати дружину. Тож незабаром вони домовилися, і ось 1616 року 28-річний Етьєн Паскаль одружився з 20-річною Антуанеттою Бегон. Молоді були геть несхожі між собою, та попри це чудово порозумілися.

Етьєн розбирав суперечки щодо податків. Він ставився до своєї роботи дуже відповідально, і в Клермоні його поважали за справедливість і глибокі знання. Він захоплювався точними науками, особливо математикою та астрономією. На дозвіллі займався філософією і музикою, і навіть, за свідченнями біографів, сам був непоганим композитором.

Лагідність та милосердність Антуанетти врівноважували сувору вдачу Етьєна. Релігійна та добросерда, вона з готовністю допомагала бідним городянам і щедро роздавала милостиню. Антуанетта прожила недовго, та встигла передати своїм дітям і вміння співчувати людям, і щиру віру в Бога.

В Етьєна й Антуанетти народилося трійко дітей. Найстаршою була дівчинка Жильберта. Через три роки після її народження у сім’ї з’явився хлопчик Блез, а згодом ще одна дівчинка, Жаклін.

Але історія незвичайного життя Блеза могла перерватися, ще й не розпочавшись. Щойно малюк, улюбленець усієї родини, навчився ходити, на нього напала дивна хвороба. Він почав боятися води – від самого лише її вигляду хлопчика хапали судоми. Крім того, він ревнував батьків одне до одного й кричав до знемоги, варто було батькові підійти до матері.

Жодні ліки не допомагали, і довкола почали перешіптуватися, що дитину зурочили. Часи були такі, що навіть освічений і не схильний до марновірства Етьєн Паскаль завагався – повірив, що дитину зачарувала недоброзичливиця. А може, то давався взнаки страх за сина?..

Так чи інакше, а до Паскалів привели «чарівницю» і примусили «знімати вроки». Вона заявила, що перевела чари на кицьку, зробила хлопчикові припарки з семи трав. Незрозуміло, як могли допомогти ці магічні дії, та невдовзі Блез вилікувався.

Однак це була лише перша з хвороб, які переслідуватимуть Блеза все життя. Врешті-решт він навчиться перемагати себе у будь-яких обставинах і так загартує свій дух, що навіть напише «Молитву, щоб Бог дав мені повернути хвороби на добро».

Запитання

Які риси характеру були притаманні батькам нашого героя?

Скільки дітей було в родині Паскалів?

Що сталося з Блезом у ранньому дитинстві?