Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 44

Стої на сходах. Там перила мідні,

Там мозаїчна плитка, бунт химер.

В горщечках глиняних розпластались орхідні,

А на картині – бравий офіцер.

Ілюзіон при чому тут. Не треба.

Ти розтягни гардини голубі,

І вже кімнатна ілюзійність неба

В твоїх очах подвоїться, в тобі

Подвоїться чи то почетвериться,

Бліду дрімоту приведе Морфей…

І та стара підстрелена лисиця…

Го-го! Це був колись трофей.

І стовп із азбесту. Колона іонічна

При вході в дім, в червоній шапці гном.

Ні ти, ні дім, ніщо вже тут не вічне…

Хребти лиш вічні за твоїм вікном!