Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 45

Ти звідав знади не десятки міст,

Ти сто разів одправився на варош,

Де коминар трудився й тістоміс;

В кіосках синіх – вернісажі марок.

Наопашки носив зелений плащ,

І над усе любив дороги піші:

В очах ряхтіли подобизни хащ,

там своє життя й свої афіші.

Ажурні брами – це вже не тини,

Не крик вола, не ніжний клекіт бузька.